Вступ до психоаналізу - Зигмунд Фрейд

зберігати в таємниці, — отже, й про їхнє одужання теж не можна поширюватись. Але найдужче мене стримує міркування, що до питань терапії людство ставиться ірраціонально, тож немає жодної надії вплинути на нього з допомогою раціональних аргументів. До терапевтичних новацій ставляться або з несамовитим завзяттям, як-от, наприклад, коли Кох уперше опри­люднив дані про ефективність свого протисухотного туберкуліну,[43] або з глибочезною недовірою, як-от до справді благословенних Дженнерових щеплень, що й сьогодні ще мають непримиренних опонентів. До психоаналізу вочевидь ставляться з упередженням. Якщо комусь пощастило вилікувати тяжкий випадок, можна почути: «Це ніякий не доказ, за такий час хворий і сам би одужав». А коли хворий, що вже пройшов крізь чотири цикли депресії й маячні, потрапив до мене на лікування в проміжку після меланхолії і через три тижні в нього знову почалася маячня, всі його родичі і навіть закликаний на пораду високий медичний авторитет були переконані, що цей новий напад — не що інше, як наслідок провадженого аналізу.

Проти упереджень нічого не вдієш: тепер ви й самі це бачите, спостерігаючи упередження, вироблені однією групою народів, які провадять війну, проти інших народів. Найрозумніше в такій ситуації зачекати, поки мине час і ті упередження зникнуть. Настане день, коли ті самі люди думатимуть про ті самі речі зовсім по-іншому, ніж доти; чому вони не думали так раніше — лишиться темною таємницею.

Можливо, упередження проти аналітичної терапії вже й тепер починає слабнути. Про це, здається, свідчить невпинне поширення аналітичного вчення і поява в багатьох країнах лікарів, що лікують аналітичним методом. Ще бувши молодим лікарем, я потрапив у такий самий вихор висловлюваного вустами лікарів обурення проти гіпнотичного сугестивного лікування, який сьогодні здіймають «розважливі» супроти психоаналізу. Як терапевтичний засіб гіпнотизм не виправдав надій, покладених на нього на початку; ми, психоаналітики, можемо вважати себе за його законних спадкоємців і ніколи не забуваємо, скільки спонук до дослідження і теоретичних пояснень ми завдячуємо йому. Шкідливі наслідки, приписані психоаналізові, здебільшого обмежуються минущими явищами, пов’язаними із загостренням конфлікту, коли аналіз провадили невправно або зненацька уривали посередині. Ви добре чули, як ми поводимось із нашими хворими, і тому здатні самі судити, чи можуть наші зусилля завдати пацієнтові тривалої шкоди. Надуживати аналіз можна багатьма різними способами: надто перенос — небезпечне знаряддя у руках несумлінного лікаря. Але від надуживань не вбереже жоден медичний засіб чи засторога: якщо ніж не ріже, то як він служитиме зціленню?

Вельмишановні добродійки і добродії, я вже підійшов до кінця. Не буде суто формальністю сказати, що я сам тяжко пригнічений тими численними ґанджами, якими рясніють прочитані вам лекції. Насамперед мені дуже шкода, що я так часто обіцяв вам знову повернутися до якоїсь лише трохи порушеної теми, а потім уже сам послідовний виклад матеріалу не давав мені змоги виконати обіцянку. Я взявся розповідати вам про ще не сформовану науку, яка перебуває в розвитку, і через те мій короткий виклад і сам став недосконалий. У багатьох місцях я ретельно підготував матеріал для дальшого висновку, але потім нічого не висновував. Проте я не прагнув зробити з вас фахівців із психоаналізу: я лише хотів пояснити його і пробудити вашу цікавість до нього.

Бібліографія

Попередні зауваження: назви книжок і часописів подано курсивом, назви статей у часописах та книжках — у лапках. Скорочення відповідають «World List of Scientific Periodicals» (London, 1963—65). Кілька скорочень, ужитих у цьому виданні, пояснено в списку скорочень після бібліографії. Малі латинські літери, подані після року видання перелічених нижче Фройдових праць, пов’язані з обов’язковою бібліографією, що міститься в останньому томі повного англійського видання творів Фройда «Standard Edition of the Complete Psychological Works of Sigmund Freud».

ABEL, К. (1884) Über den Gegensinn der Urworte, Leipzig.

ABRAHAM, K. (1908) «Die psychosexuellen Differenzen der Hysterie und der Dementia praecox». Zentbl, Nervenheilk., N. F. Bd. 19, S. 521.

(1916) «Untersuchungen über die früheste prägenitale Entwicklungsstufe der Libido», Int. Z. ärztl. Psychoanal., Bd. 4, S. 71.

(1922) «Die Spinne als Traumsymbol», Int. Z. Psychoanal., Bd. 8, S. 470.

(1924) Versuch einer Entwicklungsgeschichte der Libido, Leipzig, Wien, Zürich.

ADLER, А. (1910) «Der psychische Hermaphroditismus im Leben und in der Neurose», Fortschr. Med., Bd. 28, S. 486.

(1912) Über den nervösen Charakter, Wiesbaden.

ALEXANDER, F. (1925) «Über Traumpaare und Traumreihen», Int. Z. Psychoanal., Bd. 11, S. 80.

ANDREAS-SALOMÉ, L. (1916) «Anal» und «Sexual», Imago, Bd. 4, S. 249.

ARISTOTELES. De Somniis і De divinatione per somnum.

ARTEMIDORUS VON DALDIS. Oneirocitica.

BERNHEIM, H. (1886) De la suggestion et de ses aplications `a la thérapeutique, Paris.

(1892) Hypnotisme, suggestion et psychothérapie: études nouvelles, Paris.

BETLHEIM, S., HARTMANN, H. (1924) «Über Fehlreaktionen des Gedächtnisses bei Korsakoffscher Psychose», Arch. Psychiat. Nervenkr., Bd. 72, S. 278.

BINET, A. (1888) Études de psychologie expérimentale: le fétichisme dans l’amour, Paris.

BINZ, C. (1878) Über den Traum, Bonn.

BLOCH, I. (1902—03) Beiträge zur Ätiologie der Psychopathia sexualis (2 Bde.), Dresden.

BÖLSCHE, W. (1911—13) Das Liebesleben in der Natur (2 Bde.), Jena.

BRILL, А. A. (1912) Psychoanalysis: Its Theories and Practical Application, Philadelphia und London.

BRUNSWICK, R. MACK (1928) «Die Analyse eines Eifersuchtswahnes», Int. Z. Psychoanal., Bd. 14, S. 458.

BURLINGHAM, D. (1932) «Kinderanalyse und Mutter», Psychoanal. Päd, Bd. 6, S. 269.

DARWIN, C. (1889) The Expression of the Emotions in Man and Animals (2-е вид.), London (1-е вид, London, 1872).

(1958) The Autobiography of Charles Darwin, London (1-е вид., 1887).

DEUTSCH, H. (1926) «Okkulte Vorgänge während der Psychoanalyse», Imago, Bd. 12, S. 418.

(1932) «Über die weibliche Homosexualität», Int. Z. Psychoanal., Bd. 18, S. 219.

DU PREL, C. (1885) Die Philosophie der Mystik, Leipzig.

EISLER, М. J. (1919) «Beiträge zur Traumdeutung», Int. Z. ärztl. Psychoanal., Bd. 5, S. 295.

EISLER, R. (1910) Weltenmantel und Himmelszelt (2 Bde.), München.

FECHNER, G. T. (1860) Elemente der Psychophysik, Leipzig (2. Aufl., 1889).

FEDERN, P. (1914) «Über zwei typische Traumsensationen», Jb. Psychoanalyse, Bd. 6, S. 89.

FERENCZI, S. (1913) «Entwicklungsstufen des Wirklichkeitssinnes», Int. Z. ärztl. Psychoanal., Bd. 1, S. 124.

(1921) «Die Symbolik der Brücke», Int. Z. Psychoanal., Bd. 7, S. 211.

(1922) «Die Brückensymbolik und die Don Juan-Legende», Int. Z. Psychoanal., Bd. 8, S. 77.

(1925) «Zur Psychoanalyse von Sexualgewohnheiten», Int. Z. Psychoanal., Bd. 11, S. 6.

FLIESS, W. (1906) Der Ablauf des Lebens, Wien.

FREUD, S. (1888—89) Переклад із передмовою та примітками праці Н. Bernheim. De la suggestion et de ses applications `a la thérapeutique, Paris, 1886, під назвою Die Suggestion und ihre Heilwirkung, Wien.

(1892 а) Переклад праці H. Bernheim. Hypnotisme, suggestion et psychothérapie: études nouvelles, Paris, 1891, під назвою Neue Studien über Hypnotismus, Suggestion und Psychotherapie, Wien.

(1893 a) und Breuer, J., «Über den psychischen Mechanismus hysterische Phänomene: Vorläufige Mitteilung», G. W., Bd. 1, S. 81.

(1893 h) Доповідь: «Über den psychischen Mechanismus hysterischer Phänomene» [переглянута стенограма доповіді], G. W., Nachtr., S. 181; Studienausgabe, Bd. 6, S. 9.

(1895 b [1894]) «Über die