Походження українського народу - Віктор Платонович Петров

Якщо ми порівняємо розміри Данилового Галича з розмірами скитського Більського городища і якщо ми уявимо собі міць і владу Данила Галицького, то ми зможемо уявити собі силу й могутність скитів в першій половині останнього тисячоліття перед Різдвом.

Довжина лінії валів Галича становить три, щонайбільше чотири кілометри; тим часом Більського городища – 25 км, отже, 6–7 разів більше; якщо при цьому взяти до уваги те, що міць Данила як великого князя була замкнена, вона була обмежена кордонами сусідньої Польщі й сусідньої Угорщини, а міць скитських владарів лишалася незамкненою в жадних кордонах, то ми зможемо якнайкраще збагнути пружність тиску скитів в тодішніх світових просторах.

Центром лишається Україна, скитські городища Полтавщини, Київщини, Поділля. Зв’язок з периферією залишається, однак, як би тривкий і сталий не був цей зв’язок, одрив периферійного скитства од метрополії не міг не мати місця. Периферійне скитство, з одного боку, легше втрачало свої етнічні риси, як скитство метрополії, центру, а з другого боку, саме воно було каналом, яким просякали етнічні чужі елементи на метрополію.

Периферійне скитство – скотарсько-вершницьке скитство. В своїх кочівках з худобою, в своїх воєнних походах і грабіжницьких наїздах воно денаціоналізується. В певній своїй частині турапізується, в певній іранізується.

Як швидко відбувається процес подібної денаціоналізації, втрата своїх етнічних рис периферійною верхівкою в її завойовницько-грабіжницьких походах, ми це знаємо з прикладу варягів, норманських князів і їх дружин IX–Х ст. Протягом двох поколінь вони вже загубили в Києві свої етнічні, варязькі риси, а протягом трьох цілковито урвався їх зв’язок з метрополією. Варязтво князів і дружинників розплилося без жадного сліду в іншоетнічному середовищі.

Немає сумніву, скит-орач краще зберіг свою давню етнічну індоєвропейську основу, ніж царський скит, кочовий скотар і вершник. Осілий хлібороб менше піддавався діянню тих факторів, що позначилися на суспільній верхівці, не лише периферії, але й метрополії. Осілий хлібороб був більше етнічно й культурно відпорний, ніж населення городищ, куди безпосередньо й прямо приходили впливи з периферії.

Скит-орач не туранізується і не іранізується. Він повільно еволюціонує протягом цих тисячі – півтори тисячі років. Він застійне й кволо зберігає ті риси, які тубільна маса населення України набула після катастрофи, що розмежувала трипілля од усатівсько-городського післятрипілля.

Додаймо, що походи в Зауралля або на Іран не зачіпали безпосередньо скитські маси, хліборобську людність Наддніпров’я. Це, як зазначалося, були походи не народні, а приватно-станові. Скит-орач не був зацікавлений в цих походах. Ні безпосередньо, ані опосереднено орач не був зачеплений імперською завойовницькою політикою скотарсько-вершницької верхівки скитів. Вона нічого не змінювала в його долі. Вона його не збагачувала.

Походи на Ніневію або Алтай були походами вершників. Він, [орач], не міг взяти в них участи, бо він був піший. В жилах його дітей не текла кров бранок, захоплених в горах і долинах Алтаю або в містах Ірану. Він не брав участи в грабунках вершників.

Тим-то, як про це надзвичайно яскраво розповів Геродот, коли перед скитами повстала погроза нападу на Україну персів і Дарій, прагнучи помсти, почав загрожувати скитам походом на них, хліборобська людність воліла лишитися осторонь від цих змагань.

Ця боротьба не обходила їх. Перси мстили за напади на Іран, що це обходило їх, орачів, коли взни ніколи на них не нападали.

Коли вершники-войовники почали апелювати до мас, закликаючи їх до оборони, народи Скитії виразно вказали на чужі, ненародницькі цілі тих воєн, які спонукали Дарія рушити зі своїми військами через Бачкани й Дунай в Наддніпров’я.

Вони, орачі, відповіли так, як відповідає кожен орач: його обходить лише те, що торкається його ближчої громади й його близьких царинних одно-сільчанських інтересів. Якщо б Дарій, прийшовши на Україну, почав палити й руйнувати їхні селища, то лише в такому разі вони повстали б.

Перед скитством лежало три шляхи, один на Схід, другий на Південний Схід і третій на Південний Захід, на Алтай, на Іран і на Балкани, через посередництво грецьких колоній, що густою мережею в гирлах великих рік вкрили північне узбережжя Чорного моря. Взаємини з Туркестаном або з Іраном було безпосередніми взаєминами, з Туреччиною опосередненими, через посередництво, як сказано, цих грецьких колоній.

Скитство – скотарське вершництво України – випробувало всі три тут означені шляхи шлях в Азію на Алтай в його зв’язках з монголо-турецьким світом; шлях в Закавказзя на Іран в зв’язках з Іранський світом і, нарешті, третій з цих згаданих шляхів – шлях зв’язків з Греччиною й Середземноморським культурним світом.

Поборення туранського світу або підкорення йому, втягнення скитства в орбіту або турецько-монгольського світу в Азії, або в орбіту іранського світу Передньої Азії, або, нарешті, третя можливість: втягнення в орбіту античного світу Середземномор’я, – скитство стояло на роздоріжжі.

Ми знаємо, Україна в першій половині останнього тисячоліття п[еред] Р[іздвом] була імперією. Вона підкорила собі простори до Обі; вона опанувала Ніневію й тримала її в своїх руках. Своїм збіжжям вона годувала Середземномор’я.

Не маємо сумніву, похід Дарія відіграв свою ролю. Він, певне, спалив і знищив Шарпино, можливо, навіть Більське. Він знесилив скитство. Зміцнівши, перси змогли покласти кінець войовничим походам скитів на їх країну.

Ми не знаємо, коли і внаслідок яких причин скити України примушені були залишити Алтай і Об. Певне, надто багато конкурентів серед скотарів-вершників монголів і турків були в них, щоб затримати за собою ці, такі віддалені од України, простори пасовищ.

Коло середини тисячоліття периферія відпадає, скитство концентрується в межах метрополії на Над-дніпров’ї. Україна перестає бути імперією скотарів-вершників.

Геродот знає скитів-еллінів. Звичайно, говорять про окреме плем’я; ми гадаємо, що справа йде, з одного боку, про географічну територію, де вплив ел-лінізації був найпомітніший (нижнє Наддніпров’я), а з другого, про тих скитів, які найбільше піддалися впливу елліністичного світу. Розкопки в Шарпині, Пастирському та Інших городищах України дали велику кількість античного посуду VI–V ст., зокрема чорнолакового. Такий же автентичний грецький посуд ми знаходимо і в курганних похованнях багатих скитів. Виразне свідчення, що побут