Науково-практичний коментар Земельного кодексу України - О. М. Мірошниченко

уповноважені розпоряджатися землями державної та комунальної власності, описане у ст. 4 ЗУ "Про оренду землі". Слід враховувати, що на даний момент не здійснено розподілу земель на землі комунальної і державної власності, тому землі комунальної власності не сформовані. Тому на даний час діють норми п. 1 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону, п. 12 розділу X "Перехідні положення" ЗКУ, що надають право здавати землі державної власності в межах населених пунктів місцевим радам, а за межами - органам виконавчої влади. Щодо проблем у застосуванні п. 12 розділу X див. коментар до цього пункту.

Повноваження щодо передачі в оренду земельних ділянок державної власності деталізовані ст. 122 ЗКУ (див. коментар).

До частини сьомої. Законом, на який робиться посилання у ч. 6 ст. 93 ЗКУ, є ЗУ "Про оренду землі". Щодо особливостей оренди земельних ділянок при комплексній реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду див. ЗУ "Про ком­плексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду" від 22.12.2006. Зокрема, ст. 17 Закону передбачає істотні особливості обчислення розміру орендної плати.

Стаття 94. Право концесіонера на земельну ділянку

   1. Для здійснення концесійної діяльності концесіонеру надаються в оренду земельні ділянки у порядку, встановленому цим Кодексом.

   2. Види господарської діяльності, для яких можуть надаватися земельні ділянки у концесію, визначаються законом.

До частини першої. Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про концесії", концесія - це "надання з метою задоволення громадських потреб уповноваженим органом виконавчої влади чи орга­ном місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юридичній або фізичній особі (суб'єкту підприємницької діяльності) права на ство­рення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії (строкове платне володіння), за умови взяття суб'єктом підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зобов'язань по створенню (будівництву) та (або) управлінню (експлуатації) об'єктом концесії, майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику". Перелік об'єктів концесії наведений у ст. 3 Закону і не містить прямої згадки про можливість концесії земельних ділянок. Натомість, ч. 5 ст. З ЗУ "Про концесії" передбачає, що для здійснення концесійної діяльності земельні ділянки надаються в оренду (див. ст. 93 ЗКУ та коментар до неї). Таке саме правило передбачено й у коментованій нормі.

М.М. Бахуринська звертає увагу на неузгодженість земельного та концесійного законо­давства, що виражається у розриві між процедурами надання земельної ділянки в оренду та надання об'єкту у концесію. Зокрема, це призвело до того, що, наприклад, Концесійний договір на будівництво та експлуатацію нової автомобільної дороги Львів-Краковець від 23.12.1999 був підписаний без укладення договору оренди та відведення відповідної земельної ділянки. Для уникнення подібних ситуацій висловлена слушна пропозиція внести зміни у законодавство, що передбачали б можливість використання земельної ділянки на титулі концесії відповідно до концесійного договору[248].

До частини другої. Ч. 2 ст. 94 ЗКУ передбачає можливість надання земельних ділянок у концесію, проте лише у випадках, обумовлених законом. На сьогодні закон таких випадків не встановлює, і діє загальне правило ч. 1 ст. 94 ЗКУ. Аналогічне правила закріплене і у ч. 5 ст. 3 ЗУ "Про концесії".

Таким чином, на сьогодні концесія не є окремим різновидом права землекористування

Стаття 95. Права землекористувачів

1. Землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право:

а) самостійно господарювати на землі;

б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію;

(Пункт "б" частини першої статті 95 із змінами, внесеними згідно із Законом №3404-IV від 08.02.2006)

в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;

(Пункт "в " частини першої статті 95 із змінами, внесеними згідно із Законом №3404-IV від 08.02.2006)

г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;

ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

2. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

До частини першої. Передбачені коментованою частиною права землекористувачів багато у чому збігаються із правами власників землі (див. ч. 1 ст. 90 ЗКУ та коментар до неї). Права орендарів додатково описані у ст. 25 ЗУ "Про оренду землі".

До пункту "а". Можливість самостійного господарювання на землі може реалізовуватися лише шляхом використання земельної ділянки за цільовим призначенням (див. розділ II ЗКУ та коментар до нього) із дотриманням обмежень та обтяжень прав на землю (див. глави 16-18 ЗКУ), умов надання ділянки у користування.

До пункту "б". Коментоване положення щодо власності на посіви встановлює виняток із загального правила, передбаченого ст. 189 "Плоди і доходи" ЦК України. Зокрема, згідно з ч. 2 зазначеної статті, "продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом". П. "б" ч. 1 ст. 95 ЗКУ якраз і встановлює такий виняток. Разом із