Науково-практичний коментар Земельного кодексу України - О. М. Мірошниченко
Правові наслідки самочинного будівництва передбачені ст. 376 ЦК України. За загальним правилом, "особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього" (ч. 2 статті), проте за певних умов "на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній" (ч. 5).
У подібних справах певну складність являє собою визначення відповідача, оскільки по даній категорії справ не йдеться про порушення прав забудовника певним суб'єктом. На наш погляд, відповідачем має виступати орган, уповноважений законом надавати дозвіл на будівництво (ст. 24 ЗУ "Про планування та забудову територій").
До частини другої. Щодо відновлення порушених прав власників земельних ділянок див. розділ V "Гарантії прав на землю" ЗКУ та коментар до нього.
Стаття 91. Обов'язки власників земельних ділянок
1. Власники земельних ділянок зобов'язані:
а) забезпечувати використання їх за цільовим призначенням;
б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;
в) своєчасно сплачувати земельний податок;
г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;
ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі;
д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом;
е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;
є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.
2. Законом можуть бути встановлені інші обов'язки власників земельних ділянок.
До частини першої.
До пункту "а". Щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням див. розділ II ЗКУ та коментар до нього.
До пункту "б". Поза всяким сумнівом, обов'язок додержання законодавства України, і не лише про охорону довкілля, покладається на кожну особу. Законодавство про охорону довкілля складає величезний масив і систематизовано описане у "Переліку актів екологічного законодавства" (додається на компакт-диску), що був розроблений одним із авторів спільно із Т.О. Третяком.
До пункту "в". Щодо обов'язку своєчасної сплати земельного податку, див. ст. 206 ЗКУ та коментар до неї.
До пункту "г". Часто здійснення прав власників суміжних та сусідніх земельних ділянок вступає у колізію. Такі колізії мають вирішуватися відповідно до правил, викладених у главі 17 "Добросусідства" ЗКУ (див. коментар).
До пункту "г". Щодо обов'язку підвищувати родючість ґрунтів та зберігати корисні властивості землі див. розділ VI "Охорона земель" ЗКУ та коментар до нього.
До пункту "д". Проголошений обов'язок "своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом" на сьогодні не наповнений реальним змістом (принаймні у тій частині, що стосується земель). Відповідно до ПКМ від 12.01.1993 №15 "Про порядок ведення державного земельного кадастру" (п. 17), на власників землі покладений один-єдиний обов'язок щодо звітності: подавати "щорічно не пізніше 15 січня ... виконавчим комітетам сільських, селищних, міських Рад народних депутатів звіти за станом на 1 січня про зміни, що відбулися у складі земель, які знаходяться у власності або користуванні, в тому числі на умовах оренди". Враховуючи те, що закон забороняє "самовільно" змінювати склад земель, фактично йдеться про звітування про зміни, що відбулися внаслідок природно-стихійних процесів, що, безумовно, річ не дуже поширена.
Що ж стосується інших природних ресурсів, окрім земель, відносно їх використання необхідно подавати статистичну звітність у порядку, передбаченому законодавством про статистику. Наприклад, звітування про фактичні обсяги використання вод здійснюється шляхом заповнення статистичної форми №2-ТП(водгосп) згідно із Наказом Держкомстату України від 30.09.1997 №230.
У законодавстві закріплені і деякі інші випадки, коли землевласники мають надавати певну інформацію про стан використання земель. Наприклад, законом передбачений обов'язок землевласників "надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування відомості про застосування пестицидів та агрохімікатів" (ст. 35 ЗУ "Про охорону земель"). Хоча ч. 2 ст. 18 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що "з питань, віднесених до відання органів місцевого самоврядування, на їх вимогу підприємства, установи та організації, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, надають відповідну інформацію", виконання обов'язку із надання інформації і у цьому випадку не підкріплено засобами реалізації і фактично залежить від доброї волі землевласника та землекористувача.
До пункту "е". Щодо "правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон" див. глави 16-18 ЗКУ та коментар до них.
До пункту "є". Щодо обов'язку "зберігати геодезичні знаки" див. ст. 22 ЗУ "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність" та прийняту відповідно до нього ПКМ від 19.07.1999 №1284 "Про Порядок охорони геодезичних пунктів".
Щодо обов'язку зберігати протиерозійні споруди, мережі зрошувальних та осушувальних систем див. ст. 26 ЗКУ та матеріали до неї, а також Наказ Державного комітету України по водному господарству "Про затвердження Положення про проведення
