Блискавична для ельфа - Марита Полл

Так у роздумах, я й заснула. 

— Таня! Ти маєш прийняти силу! – схопив мене за плечі Уран. 

Так, я знову потрапила у вісні до нього в пастку. І хто б сумнівався, що він знову почне тиснути на мене. 

— Я попереджав, що сила не спатиме вічно. Наближається ніч трьох місяців. Цієї ночі, вся магія, у кожному чаклуні, зростає в кілька разів. Якщо ти не приймеш її, вона вб'є тебе. Чи ти, чи вона, Таня! Вибирати тобі! 

— Що це означає? - не зрозуміла його слів. 

— Якщо ти не підкориш силу, вона вб'є тебе, як слабкого носія. Після чого, вирушить на пошуки сильнішого тіла. 

— Вона не повернеться до тебе? 

— Я вже казав, що магія, яка є в тобі, мені більше не підходить. Вона підстроїлася під людський ген. Вбивши тебе, вона шукатиме відповідне тіло. Навіть якщо для цього знадобиться не одне століття, одного разу народиться той, хто прийме цю силу та не побоїться її. 

— Я не можу! - вигукнула я. 

— Можеш, Таня, можеш! Ти сильна. І в тобі є крапля моєї крові. Ти єдина, рідна мені душа у цьому світі. Не просто, дівчина із Землі, а мій нащадок. Таня, бути Богом, не така вже й погана доля. Головне розуміти, чого ти хочеш, і не збиватися з поставленої мети. Ставши богинею, ти зможеш змінити цей світ, адже ти добра та світла душа. 

— Ні! Я не можу! Не можу, Уране! Вибач! 

— І ти, пробач мені Танечко! – тихо сказав Уран і штовхнув мене в груди. 

Я полетіла вниз, розмахуючи руками, але чудово чула його останні слова: 

— Але так буде краще. В першу чергу для тебе! 

Я прокинулася в холодному поті, і побачила схиленого наді меною, цілителя. 

— Як же ви налякали нас, люба! – сказав не молодий ельф, що дивно, для довгожителів та майже безсмертних істот. — Проспати понад дві доби! 

— Скільки? - здивувалася я. 

— Так Так! Ви спали більше двох днів та ночей! А сьогодні останнє випробування! – бурчав цілитель. — Король і Його Сяйство, погрожували четвертувати мене і заслати до Нікрополісу, якщо я не розбуджу вас до вечора. 

— А який сьогодні день? - ще не зовсім вірячи, запитала у цілителя. 

— П'ятниця. Три години пополудні. – підтвердив він. — Ось випийте. Це підбадьорливе зілля. - він простяг мені флакон із зеленого кольору рідиною. 

Я не довго думаючи, взяла флакон і випила його вміст. На смак гірке, як полин, але я одразу відчула приплив сил та енергії. 

Після того як цілитель пішов, Лейла і Лейра взяли мене в обіг, весь час голосячи. Спочатку мене викуповували, потім зробили зачіску, нанесли макіяж та допомогли влізти у бальну сукню. Не таке пишне, як в історичних фільмах про бали, але теж досить громіздке та не зручне. Однозначно, в Елателі потрібно міняти моду!

Остання випробування. Бал. Хоча, як пояснила мені пані Раналлі, цей бал і не випробування зовсім. Сьогодні король назве імена трьох дівчат, які пройшли до фіналу та можуть претендувати на роль королеви. Четверо з нас, отримають свободу та гарну винагороду. 

І щось мені підказує, що моє ім'я прозвучить у першому списку. А так хочеться потрапити до четвірки щасливиць. 

Я увійшла до зали за розпорядницею. Тут були присутні не лише учасники відбору, а й аристократія Елателя. 

— Як ти себе почуваєш? – підійшли до мене Мойра та Ханан. 

— Ми чули, що ти проспала два дні, і тебе не могли розбудити! – підтвердила мій здогад, що весь палац уже знає про мій тривалий сон, Ханан. 

— Напевно, перевтомилася, або перенервувала на останньому випробуванні, ось мене і зморило. Але зараз я почуваюся чудово. - запевнила я дівчат. 

— А я, тільки зараз почала нервувати! - поділилася Мойра. — У лабіринті я отримала п'ять знаків. Жаль, що серед них була мітка короля, і решта розсипалася попелом. Я так сподівалася, що вже сьогодні не братиму участі на балу, як учасниця відбору. 

— А я взагалі не набула жодного знака. Може моє ім'я буде серед тих чотирьох, які матимуть свободу? – зітхнула Ханан. 

— Не мати знаків набагато краще, ніж мітка короля! – підтвердила я. — Я теж хотіла б отримати свободу. 

—А хіба його Сяйство Араторн, не зробив тобі пропозицію? - здивувалася Мойра. 

— Ні. Не зробив. - зітхнула я. — А хіба він повинен був? 

— Не знаю! Просто всі думали, що між вами щось є. Недарма ж Десна так шаленіла, коли він виділяв тебе. Ще й кобилу свою подарував. – задумливо промовила Мойра. 

— Вона сьогодні вихвалялася, що буде однією з фіналісток, і король змусить брата одружитися з нею, раз він сам ще не зробив їй пропозицію. – поділилася Ханан. 

— Після того, що вона накоїла, сумніваюся, що Араторн погодиться одружитися з нею. - усміхнулася я. 

— Лури! Дозвольте вкрасти у вас луру Татію, на пару слів! - до нас підійшла гарна ельфійка. 

На вигляд їй було років тридцять, але хто знає цих ельфів, скільки їй насправді. На жінці була одягнена гарна бордова сукня, розшита рубінами. Золоте волосся було вкладене у високу химерну зачіску. А очі сяяли добротою. 

— Звісно, ​​Ваша Величність! – присіли у глибокому реверансі Ханан та Мойра.

Виходить це сама королева Верселла? Мати Араторна та Аранеля! Я теж присіла у реверансі, коли дівчата нас залишили вдвох. 

— Королево! - привіталася я. 

— Не варто, дитино! - торкнулася вона мого плеча, змушуючи випростатися. — Мене тут взагалі не повинно бути. Син заборонив з'являтись до закінчення відбору. 

— Король? - здивувалася я. — Але чому? 

— Ми з ним зараз не у найкращіх стосунках. Але я хотіла поговорити з вами не про Аранеля, а про іншого сина. 

— Про Араторна? Я не розумію… 

— Арана розповіла мені, що Араторн приводив вас до її покоїв і познайомив вас. Ви їй дуже сподобались. А ще заволоділи серцем мого сина. Це бачать усі. І боюся, що саме це стане сигналом для Аранеля. Він назве ваше ім'я сьогодні і через три дні. Він завжди забирав у брата те, що йому не належить. З забаганки, чи заздрості, не знаю! Але він завжди робив те, від чого страждав Араторн. Погана якість для короля!