Академія Червоної корони. Навчання - Анна Мінаєва

До цього моменту я думала, що некромант запропонує щось незвичайне, можливо навіть не зі стовідсотковою гарантією. Але орден…

Я кашлянула і подивилася на чоловіка:

— Ти зараз не пожартував?

— Виходить, чула, — кивнув він. — І що тобі про нього відомо?

— Те, що організували його в Хелдоні близько п'яти років тому, — почала я загинати пальці, — але за цей час він встиг завербувати під свої прапори надто багато людей та представників інших рас у вільних північних королівствах. Те, що створювався він під егідою "Захист і притулок". І те, що вступають у нього найзневіреніші.

— А чому?

— Тому що однією з умов вступу до лав ордена є відмова від сім'ї, країни та обов'язків перед ними. Саме тому орден поза законом у імперії. Якщо я погоджуся на ці умови, мене можуть стратити за порушення законів Імвалара.

— Не зможуть, — усміхнувся чоловік. — Тоді на твій захист стане весь орден.

— Звідки ти це можеш знати? Та й що дасть група, нехай і могутніх магів проти слова імператора?

— По-перше, я заснував цей орден, — легко відповів Ріхтан. — Батько не дуже був задоволений тим, що його другий син нічим не займається в країні. Тому я об'їхав кожен її куточок і вирішив, що надто багато простих людей не вистачає допомоги магів і чаклунів. Тих, хто може захистити і від сусіда, і від бестії. Орден за такий короткий проміжок набрав забагато сил, щоб імперія виступала проти нього. До того ж це пряме оголошення війни Хелдону, а на таке імперія поки не погодиться. Якою б великою і могутньою вона не була, страх перед нашими некромантами нікуди не подівся. Вступ до ордену дасть тобі подвійний захист. Ти зможеш розірвати угоду про шлюб із де Лавіндом. І в разі чого розраховувати на підтримку таких самих, як ти.

Я хитнула головою:

— Це надто небезпечно. Хамарта це не зупинить. Один із моїх братів у його гвардії, батько живе близько... Я ризикую вже не собою, а сім'єю. Від якої, до речі, не збираюся відмовлятися. Твоя пропозиція мені не підходить.

— Підходить, бо я можу змінити слова твоєї клятви, — наполягав чоловік. — Ти зречешся тільки країни і…

— І втрачу роботу в академії!

— Ти не зобов'язана ходити вулицями столиці та розповідати всім зустрічним про те, що перебуваєш в ордені, — похитав головою Ріхтан. — Ти отримаєш захисну мітку. Вона зможе наступного разу врятувати тебе від Хамарта. На коли призначено обряд вашого заручення?

— Перший день другого літнього місяця, — голосом промовила я.

— На цей момент багато що може змінитися, — з якоюсь дивною впевненістю промовив фон Логар. — Зараз же орден може стати твоєю запасною подушкою при падінні. Вийти з нього ти зможеш будь-якої миті.

— Занадто мало користі і надто багато потенційної шкоди від цього, — я не готова була погодитись на такий радикальний крок.

— Наразі це єдиний вихід. Але якщо ти не згодна, то я не вмовлятиму тебе. Адже мені теж доведеться порушити правила, які я сам і прописав.

Я стояла навпроти некроманта, дивилася в темні очі, спостерігала за відблиском багаття на його обличчі. І не могла ухвалити рішення.

Якщо я зараз вступлю в орден, то мушу допомагати всім, кому знадобиться допомога. Я можу опинитися на пласі. Моя сім'я може опинитися під великим тиском.

— Ні, я не згодна, — похитала головою і відвернулася. — Дякую за піклування. І вибач. Одна мітка не зможе врятувати мене від шлюбу з цією людиною.

— А якщо він повторить те, що хотів зробити? Ти зможеш впоратися сама? Лорі, ти не можеш обвісити захисними амулетами від усіх напастей.

— Чому ти хочеш мені допомогти? — я різко обернулася, придивилася до обличчя некроманта. — Чому підказуєш виходи, способи?

— Хіба некромантові потрібні причини? — розвів він руками. — Та й я перебуваю в ордені. Отже, зобов'язаний допомагати тим, хто потребує моєї допомоги. Ти її потребуєш, Лорі. Повної недоторканності вiд де Лавінда я не можу тобі запропонувати. Але орден може розірвати вашу домовленість.

— Тільки якщо імперія визнає орден. А цього не станеться.

— Ти така впевнена? — хмикнув Ріхтан. — Знаєш, яку умову я поставив імператору, коли мене запросили рік викладати у першій академії Імвалара?

— Узаконити орден на території імперії? — Припустила я.

— Саме, — усмішка проступила на губах чаклуна. — Папери зараз на розгляді. Їх підпишуть до ритуалу вашого із де Лавіндом заручини. Тому поки що тобі не варто говорити, що ти зробила. Але в майбутньому це допоможе тобі. Я присягаюсь.

Повітря задзвеніло від його останніх слів. Маги ніколи не кидалися клятвами. Це означало лише те, що за свої переконання та обіцянки вони готові пожертвувати життям.

— Я зможу будь-якої миті покинути орден, так? — Тихо перепитала я, все ще не відчуваю впевненості.

— Так. Я тобі обіцяю. Як і те, що тобі ми змінимо клятви. Ти не відмовишся від сім'ї. Так що?

— Добре, — я кивнула через довгу секунду.

Якщо все так, як він каже, то нічого не має статися. Нічого з того, що я вже нафантазувала. Це справді шанс. Головне, нікому не говорити доти, доки імператор не затвердить документи.