Академія Червоної корони. Навчання - Анна Мінаєва

— Це тільки чутки, — з шиплячими нотками в голосі, сказала я. — Вони ніяк не показують справжніх мотивів та проблем моєї родини.

— Не сприймай усе так, — дав мені непрохану пораду чоловік, лягаючи на пісок і закладаючи руки за голову. — Я просто хочу почути історію від тебе. Чи варто розпитати когось іншого?

— Я не знаю всього, — тихо відповіла я, намагаючись заспокоїтися. — Тато ніколи не розповідав мені, що насправді сталося. Я знаю не більше тих чуток, що ти чув. Але й знаю, що вони брехня.

— Звідки ти можеш це знати?

— Відчуваю.

Ріхтан помовчав кілька хвилин, а потім промовив:

— То що, розкажеш?

— Нема чого розповідати, — я відвернулась. — Це буде наклеп з мого боку, якщо я почну повторювати чутки, що чула від інших.

— Тоді я можу це сказати, — спокійно промовив чоловік, а я інстинктивно стиснула кулаки. — А ти поправиш мене, якщо я десь помилюся. Добре?

Мені було дуже важко ухвалити це рішення. Але відмов я йому зараз, і хто знає, може, втрачу свого єдиного шансу на порятунок від шлюбу з де Лавіндом.

Треба лише абстрагуватися. Зробити вигляд, що просто вкотре чую брехню. Просто. Чую. Ще одну. Брехню.

— Добре…

Некромант ніби відчув мій стан, дав кілька секунд, щоб я зібралася з силами, і заговорив.

— Лорд Атрікс був на службі у королівської родини де Вальде. Здається, був головним генералом королівської гвардії. Кажуть, що коли Червоні війська підійшли до стін Місячного палацу, армія де Вальде дала гарну відсіч. Могла бути тривала облога. Якби однієї ночі Еріон Атрікс не повів би ворожий загін таємними ходами. Тієї ночі померла вся родина де Вальде.

— Годі! — я не витримала, схопилася з землі. — Замовчи! Це все брехня! Неправда! Тато… тато завжди був вірний роду де Вальде!

— Це дуже небезпечні слова, — сів чоловік, подивився на мене знизу вгору. — Чому ти віриш у це?

— Тому що я йому вірю, — я вчепилася у свій плащ. — Він не зрадник!

— Навіть якщо й так, чутки…

— Годі! — я, як маленька дівчинка, затиснула долонями вуха. — Тільки спробуй ще раз заговорити про це, і я прокляну тебе таким прокляттям, що до кінця життя зняти не зможеш!

— Це звучить як виклик, — хитро посміхнувся він і підвівся. Потім стер з лиця цю посмішку і сказав. — Добре, я не порушуватиму твою віру, Лорейн. І я готовий зробити тобі одну пропозицію, яка зможе розірвати ваш договір із де Лавіндом.

У мене навіть серце в п'яти лягло. Застукало там так голосно, так швидко.

— Яку пропозицію? — акуратно спитала я, розуміючи, що не можна просто так погоджуватися. Хто знає, може, його пропозиція буде в сто разів страшніша.

— Лорейн, ти коли-небудь чула про орден Захисників? — спитав чоловік, дивлячись мені в очі.