Блискавична для ельфа - Марита Полл
Але у бібліотеці дівчина нічого не знайшла.
Я чекала Араторна, сподіваючись, що хоч він знає, що це може означати. Але темний не прийшов.
Зате ввечері мене відвідав Ульвен.
— Це не мітка, що означає, що хтось зробив тобі пропозицію. Я взагалі не знаю, що це означає! – похмуро покрутив медальку з руною в руці чоловік.
— Я це вже зрозуміла. Інші учасниці мали стрічки з гербом нареченого, який зробив їм пропозицію. – підтвердила я.
— Дивно. Я думав, Араторн зробив тобі пропозицію! - здивувався дроу.
— Я теж так вважала! – відповіла йому, а сама замислилась.
Так, Араторн сказав, що одружиться зі мною, а потім відпустить, аби я уникнув заміжжя з Аранелем. Потім він казав, що може одружитися з ким завгодно і в кінці відбору, назве моє ім'я. Але пропозицію руки і серця він не робив як такого. А сьогодні вранці взагалі запропонував вийти за короля та поділитися з ним божественною силою, щоб той зміг зупинити Тінь.
Оце я дурепа!
Набудувала повітряні замки. Вигадала казку, і сама в неї повірила.
Я ж закохалася у темного по вуха. Перевернула його слова та пропозицію допомоги. І що тепер?
Невже бачення у лабіринті моє майбутнє? І я справді вийду за короля? Але ж я цього не хочу! Та й Аранель не знає, що я блискавична діва.
Але у видінні я чітко бачила всхідні три місяці, за спиною мене Титана.
Хм! І чому я лише зараз про це згадала? Чому не звернула на це увагу, там у лабіринті?
Через шок! Так, точно, у мене тоді був шок, а зараз усе побачене там почало спливати в пам'яті. І Араторн чекає чогось.
А я точно знаю, що він чогось чекав. Але чого? Знак?
Пф! Так можна і розумом поїхати.
— Я спитаю Араторна, може він, знає щось про ці знаки. – кивнув Ульвен, коли я проводжала його до дверей.
Я подивилася на нього і кивнула у відповідь, але через щось перечепилась і змахнувши руками, полетіла вперед.
Мій ніс не зустрівся із підлогою, тільки завдяки швидкій реакції дроу. Він встиг упіймати мене за талію і допоміг випростатися.
Я озирнулася. Я не помітила лежачу на підлозі Дженні. Оце я незграбна. Мало того, що сама мало не вбилася, то ще й кішку вдарила ногою. Але та навіть не відреагувала. Моя улюблениця занепала духом, через довгу відсутність Квіла.
Оце ж треба було, нам обом закохатися, не в тих чоловіків!
— Приємних снів, луро Татія! — попрощався Ульвен і зник за дверима, а слідом за ним вискочила Лейра, швидко проторохтівши, що коли щось, то Лейла мені допоможе.
Ну хоч у когось з особистим життям все гаразд.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно