Вибач та зрозумій - Катя Кірініна

– Є, а тобі не терпиться випити? - вирішую підколоти її.

– Хочу розслабити мозок, був важкий день, – спокійно відповідає вона і приймає келих вина з моїх рук.

Ось зараз піде та вся нісенітниця, коли наші пальці зіткнулися, ми обидва відчули розряд дрібних частинок і зрозуміли, що ще любимо один одного.

Так, це смішно, але кожного разу коли я торкаюся до неї, я відчуваю цей самий розряд, або може видаю бажане за дійсне? Хрін його знає, але те, що ми в епіцентрі чогось особливого, це точно.

– Чому ти посміхаєшся? – запитує Олеся, через пару хвилин напруженої тиші у вітальні. – У тебе не сходить з обличчя ця посмішка весь вечір.

– Мені й справді смішно, що ти живеш у квартирі, в якій водять хороводи таргани, – сідаю на диван навпроти й намагаюся прийняти легкий образ розслабленої людини.

– У нас немає у квартирі тарганів, принаймні вже нема. Це у сусідів. Згодна, будинок старий, там всяке буває, але квартира справді хороша. Ми коли туди переїхали, дуже раділи, багато місця та все під боком.

– Вона орендована? – таки цікавлюся. У мене склалося таке враження, але чи мало?

– Так, у мене поки що немає грошей купити нам житло, але я над цим працюю, – наче мантру промовила Лисичка.

Це саме той момент, коли я маю завести розмову про переїзд у нормальну квартиру, де немає тарганів, і сусідів, яким начхати на всіх, і вони вирішили обприскувати хімікатами. Але я поки що цього не роблю.

– Рита живе все у тій же квартирі? – перекладаю тему, не хочу поки з нею лаятися. Я ж знаю, що Леся горда, вона поки не готова прийняти від мене допомогу. – Я думав, ви житимете разом?

–  Ні, вона ж заміж вийшла, у неї нова робота і квартиру вона купила більше і краще. Вона молодець, робота, мабуть, приносить добрі гроші. Рита продала свою стару, додала гроші й тепер у них все чудово. Район теж гарний, Максу близько до школи, –  швидко по полицях розклала Лисичка.

– Чому до неї не поїхала?

– А ти проти, що ми в тебе?

– Не починай, – намагаюся вгамувати її гнів. – Просто, я тебе знаю. Ти б нізащо не попросила допомоги у мене, поїхала б до сестри, коли в неї житло більше. Це не назавжди.

– Ти маєш рацію, ми просто трохи посварилися, не хочу зайвий раз нариватися, – Леся весь час кусає губи, і це трохи мене відволікає від її слів, але все ж таки беру себе в руки.

– Причина пов'язана зі мною? - а ось це вже цікаво.