Несподіване весілля - Ксана Рейлі

Мої ноги підкосилися, і я мало не впала перед ним. Він так настирливо цілував мене, вимагаючи відповісти йому, що я все ж здалася та розімкнула свої губи. Ніколи б не подумала, що Гордій поцілує мене так на очах у стількох людей. Він поглибив поцілунок, а я міцно вчепилася руками за його плечі, щоб не впасти.

Господи! Він цілував мене так, наче хотів довести, що для нього в цей момент існую лише я. Дихати стало важко, але я не могла відірватися від його губ, як і він. Мені страшенно не вистачало його цих три тижні, але моя гордість просто не дозволяла пробачити йому. Зараз я, наче остання слабачка, здалася в той момент, коли наші губи зустрілися. У голові запаморочилося від браку кисню, і я таки трохи відсторонилася.

— Ой! Ем... Це... — почала бурмотіти щось незрозуміле. Коли повернула голову, то помітила, що Едуарда уже не було біля нас. — Ти, здається, злякав його.

Я подивилася на Гордія і чомусь відчула, що мої щоки почервоніли. Він надто дивно дивився на мене. Ніби хотів роздягнути просто зараз та повалити на підлогу.

— Боже, ти така красива! — прошепотів він, проводячи своїми пальцями по моєму обличчі. — На цьому подіумі... Поліно, я погляду не міг відвести. Ти зачарувала мене так сильно, що я відчував себе останнім ідіотом.

— Чому? — тихо спитала я.

— Бо образив тебе. Пробач мені, будь ласка. Я насправді зробив це не тому, щоб здихатися тебе. Хоча ні! Я справді хотів менше бачити тебе у своєму домі, але це не тому, що ти дратувала мене. Уже тоді я помітив, яка ти гарна, неповторна, весела та особлива дівчина. Ти подобалася мені, правда. Я просто злякався. Вибач за це.

Я здивовано дивилася на нього, бо не очікувала, що він скаже саме це. Отже, я подобалася йому з самісінького початку? Могла б сумніватися в його словах, але він так дивився на мене зараз, що я знала точно, що Гордій каже правду.

— Добре, — тихо прошепотіла. — Я пробачаю тобі.

Він ледь усміхнувся мені, все ще тримаючи свої руки на моєму обличчі. Я важко ковтнула та повільно опустила погляд. Складно було дивитися в його очі, бо чомусь з кожною секундою наростало бажання. Я зосередилася на ґудзиках його чорної сорочки, а тоді мою увагу привернув костюм Гордія.

— Вау! — вражено мовила я та провела своєю рукою по приємній тканині. Вона була цупкою та дуже ніжною. — Ану стань сюди!

Він забрав свої руки з мого обличчя, і я розвернула його до світла. Гордій трохи примружив очі. Я заворожено розглядала його, бо він мав такий неймовірний вигляд у цьому костюмі. Почала проводити рукою по його руках, плечах, грудях, насолоджуючись відчуттями під своїми пальцями.

— Що відбувається? — не витримав Гордій.

— Твій костюм такий гарний, — сказала я. — А ще цей темно-зелений колір. Він так сильно личить тобі! Тобі треба частіше носити його, бо я закохалася в нього з першого ж погляду.

— А мені подобається твоя сукня, — додав хлопець, розглядаючи мене.

Я повільно опустила погляд вниз і зауважила, що моя сукня ідеально підходить до його костюма. А ми ж навіть не домовлялися. Я усміхнулася і подивилася на Гордія.

— Якщо тобі подобається мій костюм, то я можу подарувати тобі його, — сказав він, — але спершу мені треба роздягнутися.

— М-м-м-м, — протягнула я та закинула свої руки на його шию. — Як щодо моєї сукні? Мені теж потрібно зняти її?

— Я волів би самому скинути цю сукню з тебе.

Гордій поклав свою руку мені на щоку, а тоді почав повільно проводити великим пальцем по моїй нижній губі. Я подивилася на нього з-під довгих вій, ледь висунула язик та облизала ним його палець. Сама не розумію, чому зробила це, але зараз мені справді хотілося цього. Я частенько думала про його міцні руки та довгі пальці. Гордій шумно видихнув, спостерігаючи за мною..

— Не дражни мене, Поліно! — глибоким голосом сказав хлопець.

— Тобі важко стримувати себе? — спитала я усміхнувшись.

— А ти не бачиш? — Гордій уважно глянув мені в очі. — Не помічаєш, що робиш зі мною? Я вже ледь тримаюся, щоб не забрати тебе звідси до себе в ліжко.

Я легко закусила нижню губу, намагаючись не усміхатися на всі тридцять два. Мені справді подобалася така поведінка Гордія та й його слова теж. Здається, він уже починає відвертіше говорити зі мною.

— А як же презентація? Невже не хочеш подивитися на цей неймовірний автомобіль?

— Навіщо він мені, якщо переді мною зараз стоїть така неймовірна дівчина? Я хочу тебе, Поліно. І на цьому крапка.

Я потягнулася до нього, опустивши руки на його плечі. Він же уважно спостерігав за мною своїм напруженим поглядом. Я легко доторкнулася своїми губами до його губ, усе ще дивлячись йому в очі.

— Якщо це те, чого ти справді хочеш, — прошепотіла я, дражнячи своїм диханням його губи, — то ми можемо втекти разом. Наприклад, до тебе в спальню.

Я швидко поцілувала його та трохи відійшла далі. Гордій пробурмотів собі щось під ніс, міцно схопив мене за руку і швидко потягнув до виходу. Дехто з гостей намагалися поговорити з ним, але він лише кивнув їм, усміхнувся та попрямував повз. Це змусило мене тихо засміятися. Він так спішить, щоб переспати зі мною, що навіть ігнорує усіх тих, з ким мав би спілкуватися у цей вечір.

Якщо до цього часу Гордій полюбляв їхати повільніше, то зараз він просто-таки гнав додому. Я чомусь почала трохи нервувати в передчутті цієї ночі. Можливо, це буде жахливо, і я справді зрозумію, що він не підходить мені? Цим я змогла заспокоїти себе. Усередині усе горіло від бажання, і я відвела погляд до вікна та схрестила ноги. Він ще нічого не робив, а я уже встигла так завестися. Це чомусь почало мене злити. Автомобіль різко заїхав у гараж та загальмував. Я швидко відщепила пасок безпеки та вискочила з авто. Вирішила зачекати на Гордія, хоча й відчувала себе дещо ніяково. Він вийшов слідом за мною. На його обличчі з’явилася нахабна усмішка, коли хлопець повільно прямував до мене.

— Ходи сюди! — сказав він і раптом підняв мене на руки.