Академія Червоної корони. Навчання - Анна Мінаєва

— І? — поцікавилася я.

— Це важче, ніж я думав, — нарешті погодився він. — Навіть із контролем над її свідомістю знайти слабкі місця не так просто. Вони дуже добре захищені.

— Це відрізняє розумні раси від бестiй, — сумно посміхнулася я. — З нас набагато простіше витягнути всі переживання та болі.

Ельф якось дивно на мене зиркнув, а потім повернувся до крилатки:

— Мені треба більше практики. Чи можу я відвідувати ангар після заходу сонця?

— Це дуже небезпечно, — відповіла я. — Частина бестій якраз нічні жителі. Якщо вони почують у тобі жертву, то можуть і захист проломити.

— Я поговорю про це з ректором, — згодом кивнув Зіанар. — Ти маєш рацію, нам скоро вирушати. А я навіть не уявляю, як змусити віверну не нападати на нас. Я навіть розумом не розумію, як це зробити.

— Просто знайти слабке місце, — повторила я, заходячи третьокурснику за спину.

Крилатка скинула на мене погляд. Я перехопила ментальний контроль над нею і потяглася до бестії. Нехай вона не така розумна, як вищі. Нехай не розуміє моїх слів, моїх емоцій. Але вона може відчути, що я не бажаю їй зла. Усі бестії можуть. Але не всі хочуть.

А тепер…

— Я знайшла три слабкі місця. Два магічні, одне фізичне.

— Які?

— Якщо я скажу, нам не буде на кому тренувати тебе, — я ляснула його по плечу. — Ти маєш трохи більше двох тижнів. На жаль, нікого більше з близьких родичів вівер в академії немає. Якщо не зможеш віртуозно знаходити слабкі місця крилатки та вирішувати, як по них вдарити, то ми нічого не досягнемо.

— Віверні розумнiшi в рази, — задумливо промовив Зіанар. — Із ними можна домовитися?

— Тільки якщо ти зможеш налагодити з ними спілкування. За всю історію було лише два такі випадки. Тому ми будемо наголошувати на її слабких місцях, щоб убезпечити. Влаштуємо імваларському двору таку виставу, що вони його до кінця свого життя згадуватимуть.

Очі ельфа спалахнули від можливостей.

А я… я зробила все, що могла зробити зараз. Дала йому надію та стимул. Тепер залишилось покластися лише на його вміння. Тому що на арені він буде віч-на-віч із спійманою віверною.

За умови, що ми її зловимо.

На цьому наше заняття сьогодні скінчилося. Не сказати, що Зіанар залишився задоволений своїми успіхами, але ми вже хоч трохи просунулися.

На столицю імперії повільно спускалися сутінки, а значить, ще трохи, і я почну спізнюватися. До житлового корпусу я дісталася майже бігцем, злетіла на останній поверх і поспішила переодягнутися. Змінила темне плаття не щільні штани та білу теплу сорочку з корсетом. Накинула поверх довгий плащ із капюшоном і поспішила на вихід.

Якщо Ріхтан фон Логар не передумав, то саме сьогодні я позбавлюся прокляття. Такого гидкого, здатного зіпсувати мені життя... І в той же час, що так вчасно стало у нагоді з крилаткою.