Бунтівник та аристократка - Крістіна Логоша

— Дерево майже загинуло… Темрява поглине Крістофа, якщо не зацвіте благородне тисове дерево.

При словах про темряву та Крістофа перед очима промайнули події зі свята його матері. Одразу забив озноб поганого передчуття.

- Але як йому допомогти?

- Ти знаєш що робити. Я вже тобі все показала.

Дике виття протестом вклинився в нашу розмову.

- Що це? — сіпнувшись спитала я у дівчини.

Вона повільно обернулася до арки.

— Це його демон, — мов пушинка на вітрі, вона підлетіла до мене близько. Пошепки, ніби нас хтось може підслухати, сказала: — Якщо Морок захопить його — біжи. Ти будеш першою, чиєї крові він забажає.

І в підтвердженні її слів, жахливе виття, пронизливе і загрозливо-жалібне затяглося так, що здалося, невидима пазурова лапа проникла в тіло і душу, і безжально, повільно, жорстоко рвала на частини зсередини.

Дівчина відступила від мене на крок, покриваючись яскравим свіченням, вона перетворилася на діву з мого сну: одягнену в шкури і з маскою рогатої тварини, приборкувачка масивного звіра. Новий сильний потік світла пронизав її тіло, змушуючи мої очі заплющитися. Коли я відкрила повіки біля мене нікого не було. Тільки я, ліс та арка, за якою ховається демон Крістофа.