Леді для герцога - Неталі МакКензі

      За годину Крістофер був на прийомі повіреного. Той працював ще з його батьком. І добре був знайомим з сімейними справами. Тож Крістофер вирішив, що продовжити працювати з ним буде найкращим варіантом.

       - Перейдімо відразу до справи. Я хочу отримати частину коштів, які передбачаються для леді Дорсет у якості виплати.

       - О, то значить чутки правдиві й Ви не одружитесь з нею? - помітивши скривлене обличчя герцога повірений посерйознішав та продовжив. - Ваша світлість, про виплату не потрібно турбуватись. Її робити не потрібно.

     - Тобто? - звів брову догори Крістофер слідкуючи, як повірений риється у шухлядках з документами. Зрештою він дістав конверт та простяг його герцогу. - Це лист від Вашого батька. Тут всі відповіді на Ваші запитання.

     - Ви знайомі зі змістом? - запитав Крістофер беручи конверт в руки.

    - Безперечно. Покійний герцог передбачав, що може не дожити до цього моменту. Тому підготував на такий випадок листи.

     - Листи? Але ж Ви дали лише один? Є інші?

    - Є ще один лист. Ви б його отримали наступного дня після весілля. А цього листа Ви б не читали. Вони практично ідентичні. В іншому є вітання з одруженням. Та ще дещо. Але основної суті це не змінює. Пояснення є тут і тут. Я залишу Вас.

     Повірений вийшов, а герцог відкривши конверт повільно діставав акуратно складений аркуш та роздумував, що такого міг написати йому батько, який волів лишити його ні з чим.

      “Вітаю, сину. Якщо ти читаєш цей лист, то це означає одне: ти відмовився від шлюбу з Джейн Дорсет і тим самим розірвав договір з графом, який я уклав багато років тому. Як герцога мене такий розвиток подій засмучує. Але як твій батько я підтримую тебе та твоє рішення.

      Зачекай висловлювати здивування. 

     Ти злишся на мене багато років за цей договір. Сподіваюсь, що зараз ти достатньо зрілий аби осягнути причини, які штовхнули мене на нього. Вище суспільство складене так, що шлюби укладаються за вигодою. Чи щасливе при цьому подружжя мало кого цікавить. Ми з герцогинею, твоєю матір’ю, не бажали тобі такої долі. І я запропонував укласти шлюбний договір. Граф Дорсет мав виховати гідну пару для тебе. І, судячи з балу, на якому на мій сором ти пробув всього кілька хвилин, йому це вдалося. Зізнаюсь, до цього я вже сумнівався чи вдалою є моя задумка  Але якби ти був більш уважним, то б помітив, як дівчина розцвіла побачивши тебе, яким поглядом дивилася на тебе під час танцю, і як стримувалася коли ти зник. Вона вже тоді була закохана в тебе. До того ж не за те, що ти герцог. А за те, що ти — це просто ти. Повір, вона пильно слідкує за твоїм життям та знає усі твої звички та поведінку. Дещо розповів я, дещо почула від інших, а дещо помітила під час спостережень. На балу ви мали чудовий вигляд в парі. Переконаний, що якби все склалося, то ви були б чудовою парою. 

     Саме після балу я сказав тобі, що якщо дівчина не вийде за тебе з власної волі, то втратиш спадок. Так я сподівався хоч якось спонукати тебе подивитись на неї по іншому. Адже я був певен, що їй не потрібні ні статки, ні титули. Це міг би бути цілком щасливий шлюб.

     Схоже, що мій задум не вдався. Висловлюю жаль і сподіваюся, що ти знайдеш гідну супутницю життя. Ту, яка буде гідною тебе, а не використовуватиме.

      Про втрату спадку не турбуйся. Ти не втрачаєш спадку і не мусиш віддавати кошти міс Джейн. Це був блеф. Так я хотів стимулювати тебе звернути увагу на дівчину. Сподівався, що приглянувшись ти обереш її серцем. Граф Дорсет в курсі щодо мого плану з блефом (хоч і не зовсім погоджувався з цим) й жодних претензій не виставлятиме. Для нього, як і для мене, щастя дитини на першому місці.

      Сподіваюсь, що колись ти зрозумієш мій вчинок та зможеш пробачити мені.

     Будь щасливий! Твій батько, герцог Холстон”

       Крістофер кілька разів перечитував останні рядки. Це був блеф? Всього лише батькова гра? Від злості він стис лист в кулак. Але за мить розправив та склав назад у конверт та заховав у внутрішню кишеню. Вилетівши з офісу повіреного він вискочив на коня та помчав до місця де він мав зустрітись з друзями. Його мучили думки про те, що він дарма звинувачував дівчину в гонитві за грішми. А фраза батька, що вона знає все про нього? Невже вона й справді слідкувала за ним? Знала який він і все одно покохала? Та чи кохає вона його досі? Питань ставало все більше. І відповісти на них могла лише одна людина. Та, яку потрібно було врятувати. 

      Джейн прийшла до тями від того, що її тіло сильно хитає в різні боки. Оглянувшись, вона зрозуміла, що вона в кареті, яка мчить на шаленій швидкості. Тіло нило в місцях ударів. А руки й ноги оніміли від шнурівок на них.

      - Я бачу, Ви нарешті очнулись?

      В кареті було темно, але цей голос… 

     - Джозеф, для чого Вам моє викрадення і куди Ви мене везете?

   - Моя дорогенька. Ми з Вами на шляху до Шотландії. Вже надвечір ми станемо чоловіком і дружиною. Якби не вимушена затримка на ночівлю, ми б добрались швидше. Але ж коней потрібно берегти. 

      - Але я обіцяна іншому! І ні я, ні мій батько не погоджувались на мій шлюб з Вами. Та ще й таким чином.