Право на другий шанс - Тая Смоленська

- Так, - відповідаю, не дивлячись йому в очі.

- А на що жила? Не помітно щоб ти бідувала. Квартиру, припустимо, купила на гроші що зняла з наших рахунків, а далі? - з хитрим прищуром запитує Артем.

- Працювала, - роздратовано вимовляю я.

- Працювала або знайшла мужика який тебе і дитину утримував?

- Навіть якщо і так, яке твоє діло? - злюся я.

Невже на його думку я нічого не можу сама добитися?

- Просто цікавість. Все ж ти моя колишня дружина, - спокійно відповідає Артем. - Навряд чи зарплати консультанта в магазині достатньо для того, щоб і дочку утримувати, і собі дизайнерські речі купувати.

- Я тобі вже казала, що це була тимчасова робота. Допомагала подрузі, - схрещую руки на грудях і роблю кілька кроків до Артема. - Ти ще довго? Там же на п'ять хвилин роботи.

- Я не фахівець з дитячих ліжечок, - огризається колишній чоловік.

- Так поклич того, хто в цьому розбирається.

Артем пропалив мене таким поглядом, що я швидко заткнулась. Вирішила зайнятися дочкою. Та вже взялася розмалювати фломастерами стіни і я вчасно її зловила.

- Готово, - через кілька хвилин вимовляє Артем. - Піду подивлюся чи поміститься в багажник машини.

- Ага, - киваю я, а сама не можу зрозуміти якого біса він сам всім займається. І навіщо взагалі тут знаходиться.