Новорічні (не)щасливці - Емілія Дзвінко

Наті

Я вже два місяці живу з Максом у його квартирі. Переїзд до нього — це непросте рішення, бо я не дуже хотіла прощатися зі зручностями свого маленького затишного гніздечка, але з іншої сторони, Макс заради наших стосунків зробив дуже багато — залишився в Україні, тож я пішла на компроміс у питанні житла, навіть не починаючи суперечки з ним. У нас і так ще вистачає тем для дискусій. Ми ще й досі вчимося бути разом на рівних, ділитися своїми проблемами і дослухатися до думок одне одного. От, наприклад, Максу важко зрозуміти мою надсамостійність — починаючи від носіння пакетів з продуктами із супермаркету і закінчуючи усіма бізнес питаннями, що стосуються моєї аудиторської практики. Ну, що поробиш, я звикла покладатися на себе і не бачу в цьому проблеми, а Макса така моя поведінка часом ображає, бо він хоче піклуватися про мене і підтримувати. Тож поруч з ним, я вчуся приймати його допомогу, ділитися труднощами і при потребі просити поради. 

Зізнаюсь, мені ще й досі важко звикнути до надмірної жіночої уваги в сторону Макса. Я знаю, що він першим не проявляє інтерес і поводить себе нормально, нікого не провокуючи і ні на що не натякаючи, але навіть попри це, на нього постійно звертають увагу жінки. Це дратує страшенно. Інколи, так і хочеться начепити на нього табличку з написом «Руки геть! Він вже зайнятий». Макса моя ревність веселить і він мені щоразу доводить, що я для нього одна єдина. Я йому вірю. 

Ми з Максом відсвяткували наші заручини на Різдво в дуже тісному колі найближчим людей — мої батьки, Сергій та Оленка, дідусь Макса та Кирило. Доречі, я й досі недолюблюю Кирила, бо не розумію, як можна було так зрадити рідного брата, але їхні стосунки з Максом трохи потепліли, тож я стараюся прийняти той факт, що ми спілкуватимемося і час від часу він буде в нашому житті. Весілля запланували у травні на моє день народження. Спочатку ця ідея мені видалася дивною, але згодом я звиклася з цим. А Макс жартує, що точно ніколи не забуде ні про мій день народження ні про річницю весілля, бо одна подія буде завжди нагадувати про іншу. А це стовідсоткова підстраховка.

Щоб трохи відбілити нашу репутацію, яка постраждала після скандального матеріалу про Макса і його жінок, ми дали перше спільне  інтерв'ю тій самій журналістці, що опублікувала попередню статтю. Дозволили їй зробити багато знімків і навіть розповіли про свої заручини. Власне, я не дуже хотіла афішувати цю подію, бо знала, що новина викличе надмірну увагу медіа до нас і нашого життя, але Макс наполягав, бо хотів, щоб всі знали, що я тепер офіційно його, а він мій. Після цього до нас справді декілька разів телефонували журналісти з інших редакцій і просили коментар, здебільшого ми відповідали, бо не хотіли, щоб нас звинуватили в пихатості чи знову понаписували якихось дурниць. На щастя, цього не сталося. На мій бізнес така неочікувана моя медійність мала добрий вплив. До мене звернулося навіть більше потенційних клієнтів, ніж я очікувала. А це не може не тішити. Тож я щодня працюю як шалена бджілка, а ввечері ніжуся в обіймах найкращого чоловіка в світі. 

На вихідні ми з Максом вириваємося до мого будиночка мрії і майже не вилазимо з ліжка. Нам постійно мало один одного, а потреба торкатися, цілуватися, кохатися нікуди не зникає. Ми лежимо вкутані ковдрою, вже далеко не ранок, але ще не обід. Макс гладить моє волосся, спину, повертає мене до себе і цілує моє обличчя, шию, ключиці. Я шаленію від щастя. 

— Що ти зі мною зробила, жінко? — Макс усміхається, а далі знову мене цілує і притискає до себе міцно-міцно. Мій живіт голосно бурчить в дуже невідповідний момент. Макс відсторонюється від мене і встає. — Йду на кухню, буду готувати тобі один з нескінченної кількості видів омлетів. Заморив тебе голодом зовсім, а ти й не зізнаєшся. 

— Ти добре втамовуєш трохи інший голод, тож мені не має на що скаржитися, — усміхаюся Максу у відповідь. — А ще сьогодні готуватиму я, тому в меню в нас млинці з нутеллою та бананом і тости з авокадо. Але спочатку з тебе кава, щоб ми остаточно прокинулись. 

— Без проблем, — згоджується Макс, швидко одягає штани та футболку і йде на кухню.

Я спускаюся до нього через 15 хвилин. Відчуваю легку втому, але це нормально. Тиждень видався насиченим, тож відісплюся трохи і все як завжди пройде. На кухні мене чекає свіжозварена кава. Я, як завжди, вдихаю її аромат і на своє здивування відчуваю не насолоду, а відторгнення. Дивно. Пробую напій на смак і мені різко скручує шлунок. Я швиденько біжу в туалет в передчутті рвоти. І таки вириваю.

—  Наті, в тебе там все гаразд, — запитує стурбовано Макс із-за дверей. — Можливо я трохи з кавою переборщив і зробив тобі надто міцну, тому на голодний шлунок тобі не зайшла, —  висуває своє припущення хлопець.

Я мовчу, бо здогадуюся, що справа скоріше за все, не в каві. Нехай це тільки буде не те, що я думаю. Ми не готові, ще надто рано ... Зітхаю я і приводжу себе в порядок.

Відчиняю двері і намагаюся зберігати спокій. Рано ще панікувати, тим більше, що це лише моє припущення. Коли приїду обов'язково перевірю. Макс обіймає мене і пильно вдивляється в обличчя, а я пробую усміхатися, щоб не видати своє хвилювання.

— Давай снідаємо і повертаємося в місто. До лікаря сходимо, — голос хлопця звучить стурбовано.

— Зі мною все гаразд, це звичайна перевтома і твоя надто міцна кава, — віджартовуюся Максу і той здається трішки заспокоюється. Та все ж таки наполягає, щоб ми повернулися в місто і я здаюся. 

Наступного дня Макс з самого ранку помчав на якусь важливу зустріч з Сергієм, а я затрималася вдома. Першим ділом йду в аптеку і купую тест на вагітність, щоб розвіяти всі свої здогадки. Я могла б подзвонити подрузі або мамі, але вважаю, що усі важливі речі краще дізнаватися першою, перетравлювати отриману інформацію, а вже потім ділитися з кимось. Ось така я і нічого з цим не зробиш. В аптеці я взяла три різних тести і всі як один показали мені дві проявлені смужки. В мене паніка, стрес і повне заперечення отриманої новини. Яка з мене мама? Я не готова до цього. Ми з Максом навіть не говорили про дітей. Якщо я хоча б в перспективі їх хотіла, то що думає хлопець з цього приводу мені складно сказати. Але діватись всеодно нікуди, ми домовлились з Максом завжди казати правду одне одному, якою б вона не була.