Несподіване весілля - Ксана Рейлі
— Якось нудно, — голосно сказала я, коли підійшла до них. — Білий, чорний і червоний... Серйозно? А де яскраві кольори?
— А ти б хотіла, щоб був який колір? — зацікавлено спитав Антон.
— Пурпуровий, звісно ж! — відповіла я та помітила, що Гордій закотив очі.
— Ми не в мультику, Поліно. Тут не такі автомобілі.
— Добре, з кольорами згодна. Але чому нема наклейки, як у Блискавки МакКвіна? Я справді очікувала побачити її.
— Нам зараз не до твоїх жартів, — пробурмотів Гордій.
— Дивно, бо мені здається, що вночі вони тобі подобалися, — буркнула я та помітила, що Антон прикрив рот рукою, приховуючи усмішку.
Раптом почувся якийсь гучний звук, і я здригнулася. Перед очима з’явилося табло з номерами автомобілів та положенням кожного учасника на старті. Я помітила, що Гордій був у першій десятці.
— Тобі треба піти звідси, — сказав він до мене. — Микита зайняв вам з сестрою місця на трибуні.
— Добре, — прошепотіла я.
Мені чомусь не дуже подобалося те, що він був таким холодним зі мною. Гордій, здається, уже не хвилювався. Його погляд був твердим, рухи різкими, а сам хлопець випромінював упевненість та зосередженість. Я все ж підійшла до нього ближче й зазирнула в його очі.
— Ти впораєшся, — я обійняла його.
Він на декілька секунд притиснув мене до себе, але цього було так мало.
— Іди вже, — тихо мовив Гордій мені на вухо.
— Іду, — прошепотіла я і швидко поцілувала його в губи. — Будь обережний!
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно