Щастя за мільйон - Ангеліна Кріхелі
Чоловік розплився у привітній усмішці та попросив її паспорт.
- Ой, як добре! А чи можна? - Катя порилась у сумочці і витягла звідти документ.
Охоронець покрутив його так і так, вдаючи, що перевіряє щось, а сам лише миттю на дату народження глянув. Ну, точно, підходить.
- Проходьте, - кивнув головою. - Співбесіда на дванадцятому поверсі. Вас зустрінуть.
Якщо я встигну додзвонитися, звичайно, подумки уточнив він. Потягнувся за телефоном, тільки-но дівчина натиснула кнопку виклику ліфта і з підозрою озирнулася на нього.
- Алло, Олексію Ігнатовичу? Зустрічайте вашу "першу зустрічну", - хихікнув він зовсім по-дитячому.
Ні, все-таки поведінка керівництва на всіх співробітників відбиток накладала, заохочуючи на всякі витівки. Чи це колектив такий підбирався? Подібне ж начебто притягується.
Льоша розплився в задоволеній посмішці.
- Дякую, друже. З мене премія, – пообіцяв начальник.
Радісний сек'юріті натиснув відбій і помчав складати список покупок для коханої. Якщо Олексій пообіцяв, то не забуде. Аж надто чесний виявився в нього начальник.
Двері ліфта безшумно зачинилися, занурюючи Катерину в тишу. Кабіна неквапливо попливла вгору, відбиваючи начищеними до блиску сріблястими панелями спотворене сумнівами миловидне личко.
Через кілька секунд брязнув дзвіночок, ліфт завмер і двері стали відчинятися.
- Ну все, Катю, пан чи пропав, - буркнула пасажирка, яку кинуло в холодний піт, побачивши чоловіка, що стояв перед нею.
Наче щойно зійшов з обкладинки глянсових журналів за філіжанкою кави, щоб відразу повернутися і продовжити безповоротно підкорювати серця мільйонів наївних панянок.
Навряд чи серед таких для неї знайдеться робота.
Чоловік привітно посміхнувся, змусивши Катю здивовано озирнутися. Але в ліфті була лише вона.
- Ми на вас чекали, - впевнено заявив він.
Дівчина нервовим жестом обсмикнула спідницю і навіщось кивнула. Секта чи "піраміда" якась, злякалася вона. Ну точно! Тільки вони так усіх без розбору зустрічають.
- Мабуть, сталася якась помилка, - пробурмотіла Катерина, не поспішаючи залишати ліфт.
Дивно, як легко відступає клаустрофобія та як стає затишно у крихітному просторі, коли перед тобою завмирає задоволений хижак. Так його собі визначила Катя.
Льоша з елегантною недбалістю сховав руки до кишень і задоволено посміхнувся. Те, що треба. Провидіння на моїй стороні, подумав він. От хай тепер Стас мучиться. Тільки куди її влаштувати? Вона ж роботу прийшла шукати.