Не в красі щастя - Ангеліна Кріхелі

Розмова Марини та Максима поступово таки перейшла до його кабінету. Сповнений вибачень погляд шефа викликав у Аліни тільки гострий напад жалю до нього та співчуття.

Після всього, що їй довелося пережити, хотілося лише щирості та цінувати кожну хвилину. Фальш стомила. На зйомках, примірках, дефіле, презентаціях нових колекцій в інших форматах... в офісі.

Здавалося, що в офісі її навіть більше, ніж у всьому глянці разом узятому. Там ти завжди напоготові і пам'ятаєш, що твій суперник – кожна колега. І навіть якщо ти сама не робиш нікому зла, на спині краще носити щит, щоб він, а не ти був утиканий мечами, як їжачок голками.

Тут тобі могли мило посміхатися, підсипаючи до чаю снодійне перед важливою нарадою, щоб дискредитувати в очах начальства та можливих партнерів. Запитати, як справи і отримавши чесну відповідь, розвинути її у курилці в цілу історію – небилицю. Підмінити в останній момент папки з надрукованою презентацією для клієнтів. Надрізати спідницю, поки ти стоїш у черзі до буфету, зачепивши її за щось гостре і створивши досить пікантний розріз ззаду. І все це робили люди, від яких таку поведінку чекаєш найменше.

Тільки тому, що шеф з твоєї милості почав вникати у справи компанії, а ти займаєш надто багато простору навколо нього. Дізнатися винуватця виявилося непросто навіть за допомогою тітки Нюри, що сумно хитала головою на кожну витівку.

Добре, що Роман про це не в курсі. Аліна боялася навіть уявити його реакцію.

- Максиме, це маячня якась... - не дуже впевнено заперечила Марина, що помітно принишкла.

Очевидно, бос наважився довірити їй таємницю свого офісу. Як би він пояснив їй свою відсутність удома ночами? Цікаво, чи це вона у нього живе чи навпаки?

- Нехай з цим розуміється детектив, - стомлено відповів Максим.

- Максе, це шалені гроші!

- Це мої гроші, Марино.

- Я розумію, але...

- У нас поки що не загальний бюджет. Тож твої інтереси ніяк не постраждають. Крім того, загальним він навряд чи буде.

Те, як говорив бос, передбачало повну відсутність підлещування перед нареченою. Дивно. У приймальні він говорив зовсім інакше. Невже зовсім не для захисту, а з метою збереження її репутації?

Тоді це дуже шляхетно.

Аліна, ставши мимовільним свідком особистої драми, не могла не слухати розмову за дверима з низки причин. Вийди вона зараз із приймальні, і увійти зможе будь-хто. А з досвіду знала, що колеги церемонитися не стануть, і після неодмінно прикрасять почуте, подавши плітку у вигідному світлі. Хоч би як Марина поводилася, а в школі таки товаришували.

Саму ситуацію з компанією краще зберегти у таємниці від незайнятих у ній персонажів. Щоб противник не встиг зробити кроки на випередження.

Та й особистий інтерес, так, спрацював. Раптом і про неї зайде. Краще знати з перших вуст.

- Що ти хочеш цим сказати? – насторожилася Марина.

Аліна теж дослухалася. Їй дуже не хотілося, щоб Максим зробив якусь дурість, накшталт розставання з набридлою подружкою, саме зараз. Що вона набридла, цілком зрозуміло. Здається, всім, окрім самої Марини, яка вперто підтримує ілюзію пари. Чим довше вона це робить, тим смішніше виглядає.

Сказати про це - задум ризикований і марний. Осліпла від боротьби за неіснуюче щастя людина сліпа і глуха. Крім того, непрохані поради надто успішно ламають чужі долі. Хоча з цим і прохані часто непогано справляються.

Крім того, такий наратив не може виходити від Аліни. Особливо тепер. Тоді вона здавалася б зацікавленою особисто стороною.

- Я говорю прямо те, що хочу сказати. Найкращий спосіб розоритися – видати тобі повний контроль над спільними фінансами.

Марина ображено замовкла. Коли дівчина заговорила знову, з її голосу зникли примхливі нотки, що змушувало сприймати сказане серйозніше.

- Загалом я теж працюю.

- Якщо ти це говориш для Аліни, то не варто, - хмикнув Максим зовсім відверто. - Усі чудово знають, як ти працюєш.

Складалося відчуття, що він навмисне підводить Марину до кордону, де вона сама не витримає і стане інтціатором розриву. Невже вона не розуміє? А якщо розуміє, то чому впирається?

- Ти думаєш, я не бачу, що ти робиш? – рівним тоном уточнила дівчина. - Чому б тобі не набратися сил і не сказати прямо? - вона трохи помовчала, насолоджуючись розгубленістю чоловіка. – Я скажу тобі, чому. Мене це дратує, але я не сліпа. Тобі подобається Аліна. Але ти знаєш, що не вартий її.

Аліна здивовано подивилася на двері, розмова за якими призначалася відверто їй.

- Щось у тобі ще лишилося джентльменське, - безжально добивала Марина, - і ти намагаєшся не зіпсувати їй життя собою. Ти розумієш, що я – твій найкращий варіант. Так і є. Тому що тільки я можу чекати, коли ти перетрахаєш всю жіночу половину офісу, а потім безжально заміниш їх новими співробітницями, благородно розсунув використаних дівчат по компаніях своїх друзів. Сподіваюся, що тільки жіноча частина...

Максим прокашлявся.

– Якщо бенефіс закінчено, не смію затримувати, – сухо відповів чоловік. - Ти сама не розумієш, що кажеш.