Не в красі щастя - Ангеліна Кріхелі

- Ви впевнені? – наполегливо перепитав начальник, намагаючись зрозуміти її мотивацію.

Вона каже, що незаміжня. Але вночі її забирає додому якийсь друг. Не заміжня, не означає, що немає пари. Як спитати її так, щоб отримати відповідь, але не злякати?

- До побачення, - скоріше спитала Аліна, піднімаючи з підлоги повідець.

Сонний Голд невдоволено позіхнув, підводячись і потягаючись.

- Згодна, малюк, я була не права... - вибачливим тоном звернулася вона до собаки, прямуючи до виходу.

- Аліна! - не втримався, гукнув таки.

Хотілося ще раз перед сном подивитись їй у вічі. Спати сьогодні він залишиться тут. Про це не обов'язково комусь знати. Але повертатися до квартири, де чекала Марина, категорично не хотілося. Диван у кабінеті – це не надто зручно для спини і не так бажано, як обійми Аліни. Проте безпечно для психіки.

- Ви врятували мою справу та мене від великих проблем. І я бачу, що ви дуже втомилися. А час пізніший. Мені буде важко прожити без вас цілий день, але нехай завтра... сьогодні ви матимете вихідний. Так буде правильно.

Гранично відверті слова були правдою, він відчував це. Йому справді буде складно прожити без неї цілий день. І зовсім не тому, що вона чудово справлялася зі своєю роботою. Але їй потрібний відпочинок.

Аліна вдячно кивнула та вийшла з кабінету.

- Нічого не хочеш мені розповісти? - невдоволено спитав дід, щойно вони опинилися в ліфті.

- А ти мені?

Дідусь ображено засопів.

- Він мені не подобається... - буркнув у серцях і надовго замовк.

У машині Романа було тепло. Варто їй було сісти на пасажирське сидіння і пересадити на заднє собаку, як упіймала на собі сердитий погляд слідчого.

- Чому ти сидиш в офісі пізно вночі?

- Але ж ти все про мене знаєш, - не втрималася вона від шпильки, - ти й скажи.

- Я просто хвилювався, - він скривився від різкості дівчини, але не міг не визнати, що вона має рацію.

Аліна приголомшено замовкла. Що сказати, вона не знала, але в душі стало так тепло. Дивна він все-таки людина. Знає про неї майже все. Вона про нього майже нічого.
Дбає про неї, переживає. Але зникає надовго без будь-яких звісток.

Він впевнено та спокійно вів автомобіль. Аліна, майже не відриваючись, роздивлялася його профіль. Красенем Рому назвати однозначно не можна. Але в його очах, жестах і вчинках є щось, що на первісному рівні змушує довіряти. Якась надійна сила. Він не знаходиться поряд постійно, але дівчина чомусь абсолютно впевнена, що у безпеці з ним.

Він має абсолютно чарівну якість. Він не тільки не витікає, як вода крізь пальці, що трапляється поряд зі слизькими, завжди нічиїми чоловіками, а й обволікає коконом душевного тепла.

Аліна з подивом усвідомила, що вперше за довгий час їй комфортно та затишно поряд із чоловіком. Їй не хотілося закриватися від нього, ховати щось важливе чи ховатися.

До речі про таємниці!.. Вона зніяковіло задерлася на сидінні. Це питання у завантаженості трудових буднів відійшло на другий план. Але зараз знову ставало актуальним.

Чи говорити Роману про дідуся? І якщо казати, то як? Раптом він визнає її божевільною? Чомусь не хотілося, щоб слідчий зник з її життя. Але якщо він залишиться разом із таємницями та секретами, чи буде це правильно та чесно?

Від Романа цей жест невпевненості не сховався, але він вирішив не поспішати з розпитуваннями.

Зрозумівши минулого свого візиту, що в холодильнику її мешкає тільки вершкове масло або джем і вчорашній хліб, рішуче загорнув на паркування цілодобового магазину. Попросив почекати його в машині та впевнено вирушив за покупками.

Рома був упевнений, що дівчина не дозволить сплачувати за покупки для неї. Так це і не для неї, посміхнувся хлопець, усвідомлюючи, що дуже голодний.

З двома повними продуктів сумками повернувся до автомобіля, завантажив їх на заднє сидіння поруч із Голдом, і сів за кермо.

У відповідь на її, сповнений цікавості погляд, сказав:

- Я страшенно голодний. А тобі є, що мені розповісти. Пригостиш чаєм?

З цими словами він розплився у широкій усмішці. Аліна похитала головою, сама собі не вірячи. І наступної миті відповіла:

- Звичайно. Чоловік не повинен залишатися голодним.

Рома уважно глянув на неї, намагаючись зрозуміти, чи усвідомила дівчина двозначність сказаного. Завів двигун.

Ранок уже зовсім незабаром. Він страшенно втомився, весь місяць особисто ганяючись за злочинцем і збираючи базу незаперечних доказів. Якщо передати справу до суду без таких, типи на кшталт нинішнього підозрюваного втечуть під заставу, а звідти й зовсім на волю безкарними. Цього не можна допустити. Хоча б тому, що навіть у Роми, з його багатим розшуковим досвідом, волосся на голові вставало дибки від усіх скоєних вбивств.

Аліні вирішив поки що не розповідати. Їй і так довелося багато чого пережити. Наодинці. Але ж тепер є він. Отже, зробить усе можливе, що вберегти від бід і навіть поганих новин.