Красуня для ловеласа - Каріна Іша

- Мар'яно, ти щось плутаєш? Власник ресторану моя дівчина Єва. І взагалі, що ти тут робиш? Тебе не запрошували. - намагаючись зберігати спокій, майже ричачи спитав Багров.

- Ой пробач. Єво, вітаю. Розкішний ресторан. Познайомся, це моя подруга Іра. Колишня Ігната. Чи він тобі про неї не розповідав?

Після її репліки, Ігнат раптово стиснув рукою мою талію, притиснув ближче до себе. Занервував. Колишня. Ірина значить. Він розповідав про неї. Ми не маємо секретів. А дівчина стоїть, мовчить, роздивляє мене. Красива вона, худенька брюнетка, чимось на Христину схожа, тільки зелені очі.

- Приємно познайомиться Ірина. Ігнат розповідав мені про вас. Рада, що вам подобається у нашому ресторані. А тепер вибачте, мені потрібно до гостей. Гарного вечора. - кажу я, бажаючи позбутися неприємного суспільства цих двох дамочок. Але Ігнат мене не відпискає від себе. 

- Так звичайно, дякую. – говорити Мар'яна. Іра чомусь психує і залишає ресторан. - Ігнате, ми можемо поговорити? Будь ласка.

А тепер мені дуже цікаво, що їй від нього потрібно.

- Ні. - відповідає коротко і лаконічно. - І попрошу тебе піти. Ти ж пам'ятаєш нашу останню розмову. Чи нагадати? І ще, ти тут персона нон грата. Охороні буде надано розпорядження тебе сюди більше не пускати. Я зрозуміло висловився?

- Ну ти й козел. Ти ще пошкодуєш. Ти, Гліб і ваші повії - пирхає Мар'яна і йде.

Я намагаюся зберегти спокій, адже об'єктиви репортерів спрямовані на нас. Нам не потрібен скандал. Хоча мені дуже хотілося вирвати пару пасм волосся цієї гадини. Ігнат цілує мене в скроню, заспокоює. Далі вечір проходить без подій. Гості розходяться, а в моїй голові постає питання. Як втекти від Ігната до студії танців та підготувати сюрприз? Точніше там все готове, мені залишилося тільки переодягнутися для танцю.

- Ну, що Білосніжка втомилася? Додому відвезти? - обіймаючи мене, запитує Ігнат.

 -Ні, не втомилася, - грайливо кажу йому я, - і взагалі Ігнат Сергійович, ви оточили мене своєю любов'ю і турботою, вирішили всі питання, щодо сьогоднішнього відкриття. Ви напевно втомилися більше, ніж я. Тож вирушайте додому відпочивати! А в мене справи. 

Дивиться здивовано, примружує очі, намагається розглянути мої емоції на обличчі.

- Єво, що ти задумала? А?

- Нічого. - знизую плечима.

- Твої очі брешуть. - притискає мене до себе.

- Дізнаєшся пізніше. Мені потрібно в жіночу кімнату. Почекай. - цілую в щоку. Вдаю, що йду до вбиральні, а сама через чорний хід до машини та до студії. Ну, Ігнате Сергійовичу, сподіваюся вам сподобається!!....