Бунтівник та аристократка - Крістіна Логоша

Змія з глухим стукотом шмигнула в коробку і почала ритися в пакувальній тканині.

- Знайшла!

З карткою в пащі луската виповзла назовні. На красиво оформленому прямокутнику світився напис: «Вибачення за незручності. Крістоф».

Миттю піднесений настрій змінився спалахом люті. Я зі злістю зім'яла картонку і відкинула на підлогу.

- Ти, чого, Ів? Він же перепрошує, значить, сукню можеш залишити собі. Вона ж така гарна...

— Це не вибачення, це хабар! До того ж у дуже великих розмірах. Вказує на нашу з Хансом неспроможність. І ще багато чого! У цій пекельній сукні мені не можна з'являтися у світ.

— Але хто дізнається, що він подарував?

- Я про це знаю. І він також! Цього вже достатньо.

Я нишпорила рукою там, де була потайна блискавка, але ніяк не могла її намацати… якась надто потайна. Я вже гарчала від злості та досади, але блискавки не знаходила. Вона просто зникла! Я крутилася, кусаючи губи, вже з'явилися злі сльози, я скидала їх руками і намагалася стягнути сукню і з плечей і зняти через голову. Але це були марні спроби, сукня була зачарована. Втомившись, я подивилася з надією на Марісу.

- Ні, ні, ні! Навіть і не думай! — заростувала змія.

- Як знаєш.

Я рішучим кроком попрямувала на кухню. Там, у шафці, лежали великі гострі ножиці.

- Це варварство, Ів! - Маріса швидко повзла за мною.

Я, ні секунди не сумніваючись, різала сукню посередині від горловини до самої підлоги, розділивши її надвоє і, нарешті, звільнилася з м'якої чарівної, але вже ненависної сукні.

— Просто серце кров'ю обливається… — засмутилася змія.

— Подумай про Ханса. Що буде з його серцем, коли він дізнається, що я одягла цю сукню?

Маріса тільки сумно зітхнула.

А я, зібравши сукню в коробку, викинула її на смітник.