Бунтівник та аристократка - Крістіна Логоша

Я знову відступила і вперлася в цегляну стіну.

— Я радо допоможу вирішити проблеми з домовиком. Адже це з моєї вини Ханса немає вдома.

Крістоф стояв за метр від мене.

- Не варто. Занадто багато честі для звичайного домашнього пустуна.

Я почувала себе дичиною, яку загнав у пастку мисливський собака.

— Ти хочеш, щоб я просив дозволу допомогти тобі? — чуттєвість його тону лякала і бентежила.

Крістоф зробив ще крок. Мені більше відступати нікуди, між нами не залишилося вільної відстані. Він дивився в мої очі, продовжуючи телефонну розмову, і повільно просягнув руку до мого обличчя. Серце пропустило кілька ударів, але пальці Крістофа завмерли за сантиметр від моє шкіри.

— Я можу вирішити всі твої проблеми. Мене навіть не треба про це просити… просто не тікай ​​більше.

Моя увага сконцентрувалася на його губах. Ще трохи — і наші уста стикнуться. Він піддався мені на зустріч.

Я нервово смикнулася і випадково натиснула на відбій дзвінка. І все вмить зникло, ніби погане наслання.

Швидше за все, телефон був провідником, через який Крістоф дістався мене. Але, чорт забирай, звідки в нього така сила?