Флеш Рояль - Тала Тоцка

Її обережно прийняли інші руки, й вона припала до інших грудей, тулячись щокою до шорсткої тканини костюма.

— Навіщо, навіщо ви це з нею робите? — в голосі звучала неприхована гіркота, і вона вдячно обійняла руками його шию. Сергія Воронова, свого друга.

— Це тебе не стосується.

— Я не знав, що ти така мерзота, — сказав, як сплюнув.

— Тепер будеш знати, — і додав уже тихіше, — я значно гірший, Сергію. Піду, покличу її чоловіка.

І пішов. Знизу долинули сміх і крики: «Наречену вкрали!» А потім ще один зміїний жіночий голос: «Тимур, Максим, у вас що, справді, з-під носа наречену вкрали?»

Вона обхопила голову руками і стала сповзати на підлогу. Сергій підхопив її і поклав собі на плече.

— Тримайся, Дінко, тримайся. Ти ж боєць, ти зможеш, — він гладив її по голові, як маленьку дівчинку.

Знову кроки, її підняли на руки і притиснули до широких міцних грудей. Знайомий запах, але зараз її від нього нудило.

— Обережно, — Сергій дбайливо підняв її руку, що мляво звисла, і поклав на прокачане плече, — вона напилася, їй би шлунок промити.

— Вона моя дружина, Сергію, я сам розберуся, що мені робити.

— Ви просто два виродка, — Воронов все ж сплюнув і пішов вниз.

— Ворон правий, ви два виродки, — вона ледь ворушила язиком, але дуже хотілось його розгнівати, зробити йому боляче, як було боляче їй вчора, і як буде боляче завтра. Це зараз їй гарно.

— Дівчинка моя, навіщо ти так? — він ніс її повз гостей, повз персоналу, його охорона підтяглася і попрямувала за ними услід.

— Я вас обох ненавиджу, — прошепотіла вона чоловікові з останніх сил.

— Мені все одно. Я все одно тебе кохаю.

Світ втратив останні фарби, злився в чорно-білий калейдоскоп, а потім зник, ніби розчинився в темряві.