Диво для генерального - Аріна Вільде

Я тягнусь до телефону та набираю свого лікаря. Вона приймає виклик далеко не з першого разу.

- Аліно Вікторівно, добрий день! Ви вибачте, якщо відволікаю вас від роботи, але у мене виникла невелика проблема, хотіла з вами проконсультуватися, - зітхаючи, вимовляю я.

- Привіт, Алю. Не хвилюйся, не відволікаєш. Говори, вирішимо потрібно тебе на прийом записати чи консультації по телефону достатньо буде, - звучить у слухавці приємний голос мого гінеколога.

- Ми минулого місяця протизаплідні скасували і після цього у мене цикл збився.

- На скільки збився?

- Ну… ще два тижні тому мала розпочатися менструація.

- А ти робила тест?

- Який тест? - питаю з подивом.

- На вагітність, Алю. Ну ви ж із чоловіком планували дитинку, може вас привітати вже можна?

- Ми ... не ... хм ... - Починаю заїкатися я, у цьму напрямку взагалі не думала.

Я раптово перестаю дихати. Місяць тому вагітною я точно не була. З чоловіком у нас близькості не було п'ять чи шість тижнів. А ось із Русланом… Ні. Цього не може бути. Це просто збій, а ніяка вагітність.

- Від одного разу не можна завагітніти? – голос звучить глухо, але в ньому прослизають нотки надії, я вся тремчу та нервую.

- Ну, ти ж доросла жінка, - зітхає Аліна Вікторівна, - і повинна розуміти, як і від чого вагітніють. Давай вчинимо так: зроби тест і вже за його результатом розумітимемо як діяти. Якщо покаже дві смужки, то я направлю тебе на аналізи і одразу призначу вітаміни для вагітних. Якщо негативний - то запишешся на прийом, хоча я певна нічого страшного в тебе немає. З минулого твого візиту до клініки адже зовсім мало часу минуло.

- Так. Добре. Спасибі. До побачення, Аліно Вікторівно.

Я опускаю руку з телефоном вниз, невидячим поглядом витріщаюся на кошики з квітами, аромат яких розійшовся по всій квартирі і зараз особливо сильно відчувається. Я відчиняю вікна, жадібно ковтаю свіже повітря.

Яка ймовірність того, що я могла завагітніти? І якщо я й справді ношу під серцем маленьку крихту, то що мені робити? Де шукати Руслана? Хоча, чи потрібна йому взагалі дитина від малознайомої жінки, з якою він лише добре провів одну ніч?

На ногах, що не гнуться, підходжу до ліжка і опускаюся на край. Серце в грудях б'ється швидко, пульс заглушає всі інші звуки в кімнаті. Мені стає страшно. Я не готова стати самотньою матір'ю. Допомоги мені нема від кого чекати. Мати в селі живе, я щомісяця їй відправляла гроші, батька давно в живих немає, Олексій… на нього точно сподіватися нічого.

Прикладаю долоню до живота, намагаюся зрозуміти, чи відчуваю у своєму тілі якісь зміни? Хоча, чого це я панікую, може ніякої вагітності взагалі немає?

Але йти прямо сьогодні в аптеку не наважуюсь. Відтягую неминуче, обіцяю собі, що завтра вранці перед роботою обов'язково прикуплю тест, а сьогодні просто намагатимусь не думати про це і спокійно ляжу спати.

Я настільки морально змучена, що засинаю, коли ще й дев'ятої вечора немає. Прокидаюся раніше будильника, швидко збираюся, хапаю сумочку та виходжу з квартири. Аптека знаходиться неподалік, для вірності беру відразу п'ять упаковок, потім спускаюся в метро, ​​дістаю навушники та абстрагуюся від усього, що відбувається навколо. Усвідомлення того, що саме у моїй сумочці -  обпалює. Я нетерпляче вистукую ритм ногою, стежу за зупинками поїзда. Виходжу на своїй і швидким кроком до офісу прямую.

- Привіт, Олено, - коротко кидаю я, розташовуючись за своїм робочим столом. Про те, що мені сьогодні треба буде піти навіть не турбуюся, Олексій уже подбав про це. Домовився з моїм начальством. Який однак у мене турботливий чоловік.

- Доброго ранку, - подруга ставить на стіл мою чашку, наповнену кавою.

- Дякую, - підношу до губ, а потім мене пронизує думка - раптом вагітна? Адже каву тоді не можна. Роблю маленький ковток і відсовую чашку на край столу.

- Подейкують, що буде скорочення, - нахиляється до мене подруга і тихо шепоче. Вона у нас справжнє джерело інформації. Знає все і про всіх.

- Скорочення? – у горлі пересихає. Від однієї думки про те, що я можу без роботи залишитись починає мутити.

- Угу, новий генеральний найняв кризис менеджера, зараз проводять аудит персоналу.

- Погано, - видавлюю з себе.

- Тобі чого хвилюватися? У тебе тили прикриті, чоловік не дасть тебе звільнити.

Я піднімаю на неї погляд, але розповісти про те, що ми розлучаємося не наважуюсь. Точнісінько не зараз і не тут. Он Соня вже вуха нагострила в наш бік.

- Гаразд, давай працювати. Я сьогодні раніше піду, тому обід пропущу, - запускаю комп'ютер і намагаюся зануритися в документи, але погляд на сумочку падає.

Зрештою не витримую. Тягнути далі марно. Потрібно все дізнатися зараз. Хапаю зі стільця сумочку і прямую до вбиральні. Закриваюся в одній із кабінок та розкриваю перший тест.

Я так виразно відчуваю як серце в грудях б'ється, коли заплющивши очі відраховую шістдесят секунд. А потім різко розкриваю повіки і відчуваю як починаю задихатися.

- Ні. Ні-ні-ні. Не може бути, - тихо шепочу я, ховаючи обличчя в долонях. Це помилка. Напевно, помилка. Там же написано, що вранці рекомендують робити для точного результату. Ця бліда рожевенька смужка свідчить про те, що тест бракований, а не про мою раптову вагітність.