Тінь,що стала світлом - Night mystery

Артем довго думав над словами Олени. Він справді змінився, але чи було цього достатньо?

Він бачив, що Олена живе в страху, навіть якщо вона цього не показує. 

Він бачив, що вона не вірить у можливість змін. Так само, як колись не вірив і він.

І він вирішив діяти.

---

Наступного дня після уроків він чекав її біля входу.

— Ти боїшся його, — сказав він, коли вона зупинилася поруч.

Олена подивилася на нього довгим поглядом.

— Це не страх. Це реальність.

— Ти не повинна жити так, — Артем говорив твердо.

— І що ти пропонуєш?

Він не знав. Він просто знав, що більше не може стояти осторонь.

— Якщо ти не розкажеш комусь, я зроблю це сам.

Олена різко видихнула.

— Ти не розумієш.

— Можливо. Але я знаю, що не можна просто мовчати.

Вона стиснула кулаки.

— Це не твоя справа, Артеме.

— Це моя справа, якщо я більше не можу дивитися, як ти страждаєш.

Її очі розширилися.

Артем сам не очікував, що скаже це.

Він не знав, що це означає. Він просто знав, що більше не може бути осторонь.

---

Того вечора він знайшов у собі сили зробити те, що Олена боялася зробити.

Він поговорив із шкільним психологом.

Він знав, що вона його зненавидить за це.

Але він також знав, що це правильно.