Несподіване весілля - Ксана Рейлі

— Це не так!

— Це так.

Я похитала головою заперечуючи. Сльози потекли по моїх щоках, а я швидко витерла їх.

— Ти, напевно, хвилюєшся через те, що договору вже нема, — Гордій уважно подивився на мене. — Ми ж обіцяли тобі гроші за те, що ти мала вдавати мою дружину.

— Мені не потрібні ці гроші!

— У мене зараз нема стільки готівки, — продовжив хлопець, ігноруючи мої слова. — Можу запропонувати тобі дещо інше.

— Чому ти не віриш мені? — наполягала я. — Чому не можеш почути мене?

— Що ти хочеш від мене, Поліно? Ти розбила мені серце. Я довіряв тобі! Я... Дідько! Я зізнався тобі у коханні, а ти продала договір! Продала нас! Невже ти весь цей час брехала? Я так сильно вірив тобі, що навіть не помічав цього, — Гордій розчаровано похитав головою. — Навіщо ти спала зі мною? Я надто сильно наполягав? Давив на тебе? Мені здавалося, що ти теж хочеш цього.

— Я хотіла...

— Це був приємний бонус? — спитав він. — Подарунок на прощання?

— Що ти говориш, Гордію? Ти взагалі чуєш себе? Я втомилася пояснювати тобі все.

— Мені не треба твоїх пояснень. Я бачив усе на фотографіях. І на камерах теж. Ти так сильно хотіла грошей та популярності, що вдалася до таких хитрощів?

Він раптом схопив мене за руку так сильно, що я аж відчула біль. Гордій просто-таки потягнув мене з кімнати. Я мало не впала на сходах, але все ж утрималася на ногах. Перед очима все стало розмитим. Сльози хотіли вирватися назовні, але я вперто стримувала їх. Як же боляче! Серце розривалося на малесенькі шматочки. Чому він не вірить мені? Як може сумніватися у тому, що я ніколи б не вчинила так?

Гордій зупинився біля тих металевих дверей у гаражі.

— Розблокуй! — сердито сказав він мені та відпустив мою руку.

Я знала, чому він робить це. Хоче показати, що так сильно довіряв, а я зрадила його. Тільки вся правда була в тому, що я не зраджувала.

— Розблокуй ці кляті двері! — знову повторив він, змушуючи мене здригнутися.

Я підняла свій палець, ввела код і приклала до сканера. Двері розсунулися перед нами. Гордій кивнув головою, щоб я пройшла всередину.

Я зробила декілька кроків вперед. На мені досі був одяг та черевики на високих підборах. Я так і не встигла роздягнутися після того, як повернулася з фотосесії. Тепер уже зроблю це в домі батька. Єдине місце, куди я могла повернутися. Він, мабуть, уже теж знає про наш фіктивний шлюб. Та все ж зараз це хвилювало мене найменше.

— Обирай! — голосно крикнув Гордій та розвів руками.

Його голос віддав неприємним відлунням у цьому приміщенні. Я напружилася та розгублено подивилася на нього.

— Що обирати?

— Автомобіль, — відповів він так, наче це було очевидно. — Кожен з них коштує в рази більше за ту суму, яку ти мала отримати згідно з нашим договором. Як я вже говорив раніше, у мене нема зараз на руках готівки. Я віддаю тобі будь-який автомобіль. Який хочеш? — Гордій підійшов до однієї з автівок. — Ось цей Ford Mustang? Він тобі сподобався минулого разу. А ось цей, — він кивнув на якийсь раритетний автомобіль, — найдорожчий з усіх.

Я не могла повірити, що він справді це каже. Гордій робить усе, аби лише я зникла з його життя якнайшвидше. У моїй голові не вкладалося, що він дійсно думав, що я продала договір та зрадила його заради грошей. Це було боляче... Здається, щойно моє серце нещадно розбили, а на його місці з’явився камінь. Я гордо підняла голову, бо розуміла, що це вже точно кінець. Він не почує мене, а мені не хочеться більше виправдовуватися.

— Я можу обрати будь-який? — спитала холодно.

Гордій кивнув головою. Я випрямила спину та гордо попрямувала вперед, розглядаючи автомобілі. Мені хотілося зробити йому боляче ще більше. Хотілося, щоб з його серця не залишилося нічого. Злість та образа замінили усі хороші почуття до цього хлопця. Я відчувала ненависть до нього. Таку сильну, що хотіла відповісти йому тим самим.

— Хочу ось цей! — сказала я та показала пальцем на «мерс» його батька.

Гордій подивився на мене так, наче я щойно вдарила його. І мені неабияк кортіло зробити це.

— Ти не можеш, — прошепотів він.

— Можу! — закричала я. Сльози з новою силою з’явилися на очах. — Я хочу цей автомобіль.

Він похитнувся, дивлячись на мене з таким болем в очах, що в мене все всередині розривалося. Гордій попрямував до якогось ящика на стіні. Він витягнув звідти ключі та підійшов до мене.

— Ось! — Гордій поклав ключі від автомобіля на капот. — Забирай авто й зникни з мого життя нарешті!

— Не так швидко! — суворим тоном мовила я. — Спершу розлучення.

— Це само самою, Поліно.

— Я завтра ж подам заяву в суд, щоб якнайшвидше покінчити з цим.

— Чудово! — Гордій кивнув головою. — У мене нема часу займатися розлученням, бо фінал чемпіонату на носі.

— Перегони на першому місці? — спитала я, стиснувши зуби.

— А ти сумніваєшся? — Він примружив очі. — Ти тепер для мене нічого не значиш, Поліно. Я шкодую про те, що однієї миті дозволив собі поставити тебе на перше місце.

Я видихнула та підійшла ближче до нього. Ми стояли майже впритул одне до одного. Його запах ударив у ніс, а всередині боляче занило. Я підняла на нього свій погляд, повний сліз.

— Колись ти пошкодуєш про це, — прошепотіла я, — але буде запізно. Навіть якщо ти на колінах проситимеш у мене пробачення, я не пробачу тобі ніколи. Я по-справжньому закохалася у тебе, а ти так легко розбив моє серце. Ти зробив мені боляче, Гордію, як ніколи ніхто раніше.

— Ти зробила мені боляче не менше. Годі брехати, Поліно! Хоч раз скажи правду.

— Сказати правду? Гаразд! Я ненавиділа тебе з першого ж дня, як ми тільки одружилися, — почала брехати, розмахуючи руками. — Мені подобалася можливість заробити легкі гроші. Фіктивний шлюб — це ж так круто! Але я терпіти тебе не могла. Ти мене так сильно дратував, що я лише й думала про те, як позбутися тебе. Потім вирішила, що непогано було б розважитися з тобою, щоб насолодитися цим одруженням сповна. Я весь цей час водила тебе за ніс, брехала про свої почуття, обманювала. Раптом з’явилася можливість отримати більше грошей. Я всього лише продала наш договір, бо думала, що ти не дізнаєшся про це. Так я б отримала і компенсацію за проживання з тобою протягом цих трьох місяців, і гроші за договір, який продала. Це ти хотів почути від мене?