Проклята наречена і таємниці Пагорбів - Олена Гриб
– Ти маєш рацію, наречена. Я вільний як дика кряча, – похмуро підтвердив А Лі. – Не бійся, до храму тебе не потягну.
– Нарешті я дочекалася від тебе розумної думки! – зраділа Айріс, і від цього стало гірко.
Чого це раптом? Храм означає небезпеку. Треба почуватися задоволеним її турботою… Але не виходило.
А Лі відсунув шафу і обережно прочинив двері. Покоївка, що навалилася на них усім тілом і завзято поглинала чужу розмову на підвищених тонах, вчепилася в ручку, щоб не впасти. Швабра, притулена поруч, шльопнулася на поріг, вимита кілька разів поспіль частина коридору перед кімнатою блищала неприродною чистотою.
– Пані наречена, що ж ви про честь не дбаєте? – заголосила спіймана на гарячому Ем Мі.
– А ви? – резонно уточнила Айріс, висунувшись із-за плеча А Лі.
– Великий із вами, я давно чоловіка поховала!
– І це дає вам право лізти у чуже життя?
Покоївка відступила, опустила очі.
– Та я ж не зі зла, – пробурмотіла зніяковіло. – Я ж не шпигую… Переконатися хотіла, що цей нечестивець вас не ображає. Всі кажуть, то він ковальську дочку окрутив, а тепер і тут крутиться…
– Що?! – зойкнула Айріс.
– Це брехня! – швидко заперечив А Лі.
– Точно? – аж підібралася Ем Мі. – А хто тоді? Той циркач кульгавий? Чи кіношник приїжджий? Може, синок Мафри-кухарки? Ну, який у таверні співає?
– Її спитайте!
– Якби ж Мафра знала… Коваль придане гарне дає, вона б таку невістку нізащо не прогаяла б.
– Доньку, а не Мафру!
– Немає у Мафри доньок. Чи є? – Очі покоївки заблищали азартом. – Що ти про це знаєш, А Лі Шине? Бабця щось сказала? Та дитина, яку Мафра втратила, первістка її, дівчинка чорноока, жива?! Мабуть, багатіям продала, а зараз кається? Повернути хоче?
Ось так і народжуються плітки… А Лі похитав головою, заперечуючи одразу все, і прислухався до звуків унизу. Здається, лише будівельники і Старий Сем…
– Де поліція?
– Поліція? – Ем Мі скривилась. – У них там таке… Плюнули на нас і поїхали.
– Яке – таке? – Айріс, накульгуючи, теж вийшла в коридор. – Яке, я вас питаю?!
– Пані наречена, ви б хоч халат зав’язали, – заголосила покоївка. – Не годиться в нічній сорочці стояти перед хлопцем.
– Що сталося?!
В озері знайшли аж два трупи, причому за життя вони були добре відомі поліції. Кривий Іт займався сутенерством і прославився тим, що відрубував неслухняним дівчатам пальці. Він відсидів два терміни, вийшов на початку літа. Малий Алом тюремного життя не нюхав, хоч і фігурував у кількох розслідуваннях пограбувань як підозрюваний.
Ці двоє як ніхто інший підходили під опис суб’єктів, що напали на Айріс. Їх обох убили точним ударом у шию, а до того сильно побили і катували вогнем.
– Більше нікого не знайшли? – А Лі затамував подих, сподіваючись на краще.
Раптом жевжик не потонув? Роздягнувся, поліз у воду, але виплив? Проспався в перших-ліпших кущах, а вранці протверезів і, згоряючи від сорому, втік додому?
– Хіба трьох небіжчиків мало? – обурилася покоївка.
– Як трьох? – Бідний франтик, хай земля йому буде пухом… – Ви ж сказали, двох… З озера… Витягли…
– Таж третій у замку трапився. Он там, за воротами на дорозі! Пан Ейл доповідь слухав про мерців цих, Кривого і Малого. Їх труповози прямо з берега забрали, а слідчий прибіг звітувати. Хлопчина Ойли-молочниці, знаєш? Банькатий такий, губи як оладки? Я вам кажу, нагуляла вона його, коли на закордонний курорт їздила. Везе ж людям… Один раз лотерейний квиток купила – поїздку виграла, а ти стараєшся, пнешся…
– Хто помер?! – замогиньним тоном гримнула Айріс. – Коли?!
– То він не те щоб зовсім помер, – зам’ялася Ем Мі. – Але Старий Сем каже, помре. У нього друг так сконав. Спочатку наче видужував, навіть відсвяткував це як годиться, а вранці дружина дивиться – холодний…
– Таке відчуття, що зараз з’явиться четвертий труп, – прошипіла проклята наречена. – Трясця вам, що сталося?!
Під час розмови начальника поліції та слідчого до замку під’їхала розмальована як на весілля карета. Пан Ейл ні з того ні з цього побагровів, схопився за серце і пошкандибав до неї, наплювавши на здивованого підлеглого та його теорії. Заліз усередину і перебував там щонайбільше п’ять хвилин.
Покоївка не знала, про що йшлося. Вчора вона застудила вухо і погано чула, ще й четверо головорізів-охоронців вискочили з карети і застигли стовпами, дивилися на неї як на злочинницю. Це заважало зосередитись.
Начальник поліції вийшов червоний як мак і наказав своїм людям негайно покинути замок.
Карета від’їхала. За хвилину в пана Ейла стався удар.
– Допоможіть мені одягнутися. – Айріс затягла Ем Мі в кімнату, залишивши А Лі сиротливо стирчати в порожньому коридорі. – Треба заглянути в одне місце.
– Врятуй нас Великий! Ви ж ледве ходите!