Проклята наречена і таємниці Пагорбів - Олена Гриб
– Я не ідіот! За собою стеж!
Невідомі, нітрохи не ховаючись, попрямували в сад – туди, де мала лежати жертва.
– Ну-є… І як тепер все владнати? – буркнув молодший.
– Та ніяк, дурна твоя голова. Доб’ємо цю, прикопаємо іншу і звалимо до Валесії. Ворушись! Плюс у тому, що можна обібрати це місце до нитки, у баб’ячі розбірки ніхто вже не повірить.
– Замовник буде незадоволений. Він хотів, щоб одна здохла, а друга сіла.
– Зате я задоволений! – Бородатий спіткнувся і вилаявся. – Камінці фіфи бачив? Кому потрібен княжий сейф, коли ця курка кинула без нагляду цілий статок?
– Амулет розрядиться до світанку.
– Правильно, йолопе! Ворушись! А ще краще – греби назад, за прикрасами, тут я сам розберуся.
– Довіряєш, хе-хе?
– Кишка у тебе тонка для обману. Йди!
Айріс завмерла. З ґанку її укриття не проглядалось, але той, хто пройде доріжкою до замку, напевно помітить білу пляму нічної сорочки.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно