Магія без пам'яті - Мiла Морес
- Збираюся до магазину сходити. Вам щось потрібно?
- Ні, Лаурі, вже пізно, нікуди не ходи. Бери у моєму холодильнику все, що тобі потрібно. Ельфі регулярно його поповнює, а якщо хочеш чогось особливого, пиши запит на цьому листі, - він вказав на холодильник. – У тому числі побажання щодо готових страв.
- Що ви, містере Нотрил, я й без того нахабнію. Ви ще й годувати мене збираєтеся?
- Так, Лаурі, збираюся. Ти зовсім схудла, тобі треба добре харчуватися. На сніданок, обід і вечерю я чекаю тебе у себе, перекуси бери в холодильнику, скільки захочеш.
- Дякую, містере Нотрил! - Вирішила більше не соромитися, його пропозиція мені більш ніж підходить. - А вам подобаються пишні форми? – говорю зі смішком, одночасно киваю на його зовнішній вигляд. Він точно збирається до міс Качовські «на лазанью». Он як старанно вибирав краватку.
- Я так не говорив.
- Тобто, не подобаються? Такі форми, як у нашого коменданта.
Він важко зітхнув і якось приречено нахилив голову.
- Ні, такі форми не на мене, - сказав після роздумів.
- Навіщо тоді на побачення погодилися?
- Це не побачення, а вечеря. Просто вечеря.
- Так-так, - посміююся, - я, може, ще не доросла до ваших років, але теж дещо в цьому розумію. Ви б поїли вдома, а то до лазаньї там справа може й не дійде. І, підозрюю, вона взагалі не готуватиме. А сили вам знадобляться.
- Ох, Лаурі ...
- Ви що це хвилюєтеся, містере Нотрил? Я б не повірила, якби мені хтось про це сказав! Ви хвилюєтеся перед побаченням! Ось це так!
- Лаурі, - здається, так звучить з його вуст роздратування, - йди вечеряти, а мені вже час.
Містер Нотрил пішов, а я залізла до його холодильника. Знайшла там багато смаколиків. Почала з йогуртів, а потім переключилася на фрукти. Так і просиділа близько години у його вітальні. Ще й телевізор увімкнула, подивилася мультики, перегорнула кілька каналів. Вже збиралася йти, бо нічого цікавого не знайшлося, але я випадково натиснула на нульовий канал. Включилося таке… Ох, йошки-матрьошки… Мені захотілося заплющити очі…
Ні, ну я раніше дивилася відверті відео, але переважно короткі і якось миготливо. Навіть Рокс мені щось показував такого характеру, але мені було соромно дивитися, тому я прикривала очі. А зараз на великому екрані в найрозпуснішій позі стоїть дівчина, а ззаду...
Ох ти ж… який у нього інструмент!
Розплющила очі, дивлюся на екран вже з більшим інтересом. Поглядаю на вхідні двері про всяк випадок. Містер Нотрил напевно пішов надовго, але все ж таки… Не хотілося б, щоб він мене застукав за переглядом порно на його телевізорі.
Хм... Це ж він, мабуть, таке дивиться, коли канал збережений на цифрі нуль. Уявила, як мій викладач сидить на цьому ж дивані і дивиться ось це неподобство... Цікаво, що він при цьому робить?
Я несподівано для себе втягнулася у перегляд, буквально прилипла до екрану, майже перестала помічати, що я не вдома. Збудилася не на жарт, навіть почала смикатися на місці, захотілося залізти пальцями в труси, помацати там, де одного разу торкнувся Рокс. Згадалося, що тоді було не дуже приємно, тож я не стала повторювати. Сиджу, дивлюся на екран, стискаю сідниці. Звук прикрутила на мінімум, але не вимкнула повністю. Хочеться чути, що там відбувається. А дівчина голосно стогне, їй, схоже, дуже подобається те, що з нею робить чоловік з величезним... девайсом. Ось вона вже перед ним на колінах, він вставляє їй глибоко в рот, тягне голову на себе, похитує стегнами, стовбур вислизає і знову занурюється. Чоловік робить різкі рухи, рветься до рота з пухкими губами. Дівчина закочує очі, руками жмакає великі груди, стискає їх, зрушує в центр, а ротом продовжує приймати чоловіка. Схоже, що вона від цього кайфує, їй подобається процес, а може, вона добре грає, не знаю.
Я теж прочинила рота, ніби зараз мені хтось повинен ось так само глибоко вставити, провела язиком по пересохлим губах, проковтнула, знову відкрила рота. Уявила, як би це було зі мною... І чомусь сплив перед очима образ містера Нотрила, ніби він зараз стоїть переді мною без одягу, а його збудження треться об мої губи і просить впустити в рот. Тим часом дівчина на екрані лежить на спині з широко розставленими ногами, чоловік прилаштовується між ними, вставляє їй, прослизає з легкістю, ривками засаджує на всю велику довжину... Дівчина стогне, зривається на крик, трохи приглушено чуються чоловічі стогони. Суміш цих голосів на тлі ляпасів і блимаючих картинок збуджує мене ще більше.
Я вже повністю потекла. Хочеться води, в горлі пустеля, чого не скажеш про мої трусики.
- Лаурі, - я підскочила, - Лаурі, будь ласка, влаштуй пожежу чи потоп, врятуй мене.
Пройшло кілька секунд, поки я зрозуміла, що викладача поряд немає, що він розмовляє зі мною на відстані. Зі швидкістю звуку я вимкнула телевізор, підстрибнула і опинилася за дверима у своїй частині оселі.
- Лаурі, постукай у двері міс Качовскі, придумай щось. Це терміново.
Переміщаюся до коридору, біжу, бо де шукати потрібну кімнату, точно не знаю. Припускаю, що вона має бути десь біля виходу. Читаю таблички на дверях, віддаляюсь від власного житла. Ось уже номерки змінилися на короткі слова, десь має бути табличка «Комендант».
