Зрадник, проклятий та демон - Рита Адлер

- Про що це ти думаєш? - пестячи мене, немов ту ляльку, із пальця якої я зняла перстень, повелитель демонів дуже майстерно вкривав поцілунками мої шию, груди, живіт, навіть стегна… але я ніяк не реагувала.

- Просто мені прикро, - нервово зітхнула я, напружившись та відкинувши від себе його долоні.

- Прикро? Чому?

- Та хіба ж це справжнє весілля? – із моїх очей і справді бризнули сльози розчулення.

- І що з весіллям не так? - Рохерт Веллс спочатку навіть відсахнувся, але потім знову накинувся на мене з колишнім запалом та шаленством.

Відчуваючи його пристрасть, я трохи відтанула.

- Просто… Це якесь неправильне весілля. Куди поділися мої батьки?

- Вони прилетіли лише на торжество, їм не можна залишатися поза межами Чорної діри занадто довго.

- Гаразд, це зрозуміло… Хоча – мені дуже прикро. А от подружки нареченої? Хоча б якісь свідки, де вони? І потім... Одного танцю мені замало. Адже весілля буває один раз у житті, і я хотіла б його запам'ятати, перш ніж…

- Але браслет, - нагадав чоловік, беручи мене за руку і буквально трясучи нею перед моїм  носом. – Ти забула, що його потрібно зняти?

- Потрібно…

 - А це є можливим лише за однієї умови – має проллятися кров.

- Лише одна подружка нареченої, і ... якесь видовище, - пробурчала я, примхливо надувши губи. – Невже я вимагаю аж так багато? І ти ж не якась посередність у своєму світі, здається, навіть спадковий граф. Чи я помиляюся?

- Гаразд, підводься. Коли вже бажаєш, буде тобі і подружка, і шоу.

- Шоу еротичне, сподіваюся? - спокусливо закусивши нижню губу, я примирливо погладила чоловіка по міцних грудях, трохи затримавши долоню на животі та встромивши вказівний палець за його пасок.

- Ти хочеш яскравого шоу?