Проклята наречена і таємниці Пагорбів - Олена Гриб

А Лі виклав усе, що встиг почути. Заробив зв’язку пряників і потиличника від Спритника, який помалу пришкутильгав на перехрестя.

Розкішна карета з небаченими в Пагорбах «номерами» вже поїхала. Селянки теж попрощалися, посилаючись на роботу. А яка робота, якщо вони вирядилися ніби до храму? Та А Лі ніколи не аналізував чужі відмовки. Навіщо? В кожного бувають миті, коли хочеться відкараскатися від якогось співрозмовника.

– Що це, дядьку? – Він помітив у руках Спритника невелику гарну річ. – Тітонька Руденс подарувала?

– Яка вона тобі тітонька, хлопче? Пані Ереса Руденс, і ніяк інакше, зрозумів? А це її перстень. Печатка. Роза з колючками, бачиш? Розкішна жінка… І ні, мені вона нічого не дарувала. Молодість ненароком згадалась, от я й… Лихий поплутав. Зараз горян дочекаємось, податки заберемо і збігаєш у замок. Кинеш перстень десь на видному місці, щоб пані думала, ніби сама загубила. Не дай Великий, мене запідозрить. Така жінка, ах…

На заході заклубився пил, і А Лі не наважився нічого уточнювати. Випростався, задер підборіддя… Він збирався перервати свою низку невдач, адже сама доля штовхала його на зустріч із Мрією.

Не можна осоромитись перед горянами. Якщо все мине як треба, це знак, що удача нарешті усміхнулася. Має ж вона колись поглянути і на А Лі Шина?