Проклята наречена і таємниці Пагорбів - Олена Гриб
– Ні, – вичавив він твердо. – І це не обговорюється.
– Ну-ну, – знущально хмикнув Фабіан. – Всі так кажуть.
– Поки що у цих краях моє слово – закон.
– А я можу вранці тебе стратити. Мірятимемось і далі?
– Я можу вбити тебе прямо зараз і без сторонньої допомоги, – не витримав князь.
– Не можеш. – Король ляснув його по плечу. – Якби міг, не був би ідеальним Джі Лін Рі з Пагорбів.
– Перевіримо?
– Люблю експерименти.
У двері тихенько пошкрябалися, і смертовбивство довелося відкласти.
– Хто?
– Імлін, сіре. – На порозі стояв молодий охоронець із обплетеною пляшкою та відром за спиною. – Ви посилали за випивкою та красульками.
– Чому так довго?! – гаркнув Фабіан. – Сонце встає! Хто п’є вранці?
– Красульок шукав. – Імлін опустив очі. – Темно, а вони ховаються…
– Ти псих?
Перед королем брязнуло яскраво розписане відро, накрите ситом.
– Вибачте. – Стражник покаянно похилив голову. – Я спіймав тільки одну, але той хлопець обіцяв за пів години доставити десяток всього по сотні за штуку.
Фабіан повернувся до Джі Ліна.
– Я псих? – запитав із тривогою.
– Не знаю. – Князь, долаючи запаморочення, дотягнувся да сита і підняв його. – Навіщо вам жаба?
– Мені?! – Король аж закашлявся від обурення.
– То це для мене? – Джі Лін зрозумів, що змовники старалися даремно: він сам за крок від того, щоб позбавити Валесію правителя.
– Той хлопець сказав, підбере худеньких. Він знає, яких ви любите. – Імлін сліпо тикався спиною у двері, що не піддавалися. – І бантики начепить. Якщо вам сподобається, він просить аудієнції.
– Геть!
Стражника як вітром здуло, жаба вистрибнула у вікно і навряд чи зраділа польоту з другого поверху.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно