Меланка - Нора Нойс

Те, що промахнувся по повній програмі, я і без Декарая чудово знав.
А от отримати по морді було неочікувано і боляче. Ще й вперше в житті.
Хто ж знав, що всі енергетичні канали, якими ми підживлювали наші кораблі в одну мить злетять, і він стане некерованим. Та ми нашими кораблями літали і на інші планеті. В тому числі і не магічні. Проте такого ніколи не відбувалося. Таке відчуття, що тут навіть краплинки магії не залишилося. Та що там магії, енергетика така подавлена, що я зовсім нічого не відчуваю. Ні грама. Навіть емоцій своїх людей. І це жахливо.
Я наче в одну мить позбувся частини себе. І зараз навіть не знаю ким себе почуваю.
Дивлюся на Ніколаса і Майка і тільки здогадуюся по їхніх насуплених і задумливих обличчях, що вони відчувають.
І як тепер дізнатися?
Не питати ж прямо.
“ Що ви думаєте?”, чи “ Що ви відчуваєте?”.
Це ж дико і не розумно.
- Каю, — гукає мене Ніколас, мій друг дитинства. - Відійдемо.
Поки ми чекаємо на Домініка, який пішов на полювання за одягом, в нас є трохи часу.
Відходимо на безпечну відстань. Хоча...З повної відсутністю емпатії, можна було і не відходити за звичкою так далеко.
- Ти також нічого не відчуваєш?
Видно, що слова другу даються важко. Оскільки для ціанця втратити відчуття, наче скалічіти.
- Так — розчаровано видихаю, хапаючись за волосся.
Очі Ніколаса шоковано звужуються і сам він також панікує.
- Це жахливо... - тягне він. - Як ми потрапимо назад на Ренару? Ти попередив брата, що робити в разі нашого не повернення.
От і настав цей момент. Просто жах.
- Ні, я попередив його, що можу пропасти з радарів...
- На довго?
Надія в очах друга добиває мене ще більше. Тут навіть не потрібно зчитувати енергетичні потоки. І так все ясно. В Ніколаса на Ренарі залишилася дівчина, тому він так і хвилюється.
- На рік.. - видихаю, бо немає сенсу обманювати.
Принаймні своїх людей.
- Погано...
Та ясно, що погано. Сам знаю. Для чого я придумав цю історію для Кирила, сам дивуюся. Сказав би на тиждень лечу і тоді б він забив на сполох, що брат зник. Але ні.
- Слухай!
Ніколас підбадьорився, наче щось згадавши.
- Туристичний лайнер має прибути цими днями на Землю.
Точно, як я міг забути про це.
Кожного року повітряні дракони збирають багатеньких синочків і відправляють їх на рік на Землю. Є шанс полетіти з ними назад!
- Чудово, Ніку! - поплескав я друга по плечу, сміючись. - Тоді зустрінемо його і заберемся з цієї богами забутої Землі.
- Головне знати точне місце висадки-посадки.
- Я знаю місце.
Як же добре, що я дізнався цю інформацію в архівах повітряних драконів. Наче відчував, що ще стане в нагоді мені. Нам потрібно чим швидше добратися до міста, родом з якого Домінік. А там я буду ночувати на тій геолокації, щоб не пропустити приліт шатла.