Проклята наречена і таємниці Пагорбів - Олена Гриб
– Хіба це має значення? – Ніта шморгнула носом і злякано прикрилася хустинкою. – Адже справа в Армані. Його дух не хоче, щоб моє життя налагодилось! Як тільки я повернулася до сім’ї і до суспільства, почало відбуватися дивне. Я поводжуся ненормально. Я розумію це і нічого не можу змінити!
– Ага. Вами керує воля мертвого Армана. – Марення клієнтів зазвичай не відрізнялись оригінальністю. – Її джерело – перстень. Чудово.
Ніта торкнулася печатки губами.
– Я не позбудуся його. Це неможливо. Він завжди зі мною. Я пробувала, але… Це ж єдине, що тримає Армана в нашому світі!
«Лікар тобі потрібен, а не шеська магія. Хороший мозкоправ і тихий санаторій подалі від знайомих», – сказав би А Лі.
– Дозвольте? – Він простяг руку. – Я щось відчуваю.
– Справді?!
Ніта впустила перстень. Спробувала незграбно його зловити і зіштовхнула на підлогу порожній акваріум. Скло розлетілось, але дівчина не зупинилася – почала нишпорити навколо у пошуках свого скарбу. А Лі довелося мало не силоміць посадити її назад.
Він дістав перстень, покрутив у пальцях, заради ефекту навіть приклав до «магічної» кулі.
– Чую Армана… Він дуже незадоволений.
– О боги… – Ніта відкинулася на різьблену спинку стільця, закотила очі.
– Арман засмучений тим, що ви його не відпускаєте, пані Ліст. Він хоче піти, але ви надто часто про нього думаєте. «Будь щасливою, кохання моє», – це він прощається. Ви погоджуєтесь його відпустити?
– Так… Ой! Стійте!
Але А Лі вже відсунув заслінку печі і жбурнув перстень на вугілля, що ледве тліло. Поцілив у горщик із кашею, і брязкіт металу об залізну кришку пройшовся кухнею.
– Готово. З вас двадцятка за консультацію, пані Ліст. Чи не бажаєте засіб від безсоння або настоянку для зміцнення духу?
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно