Поза збірками - Олександр Олесь

без вороття.

 

Де вірна варта? Охорона?

Ах, як горить на ній корона!

А самоцвіти, як живі!

Тремтять, як роси на траві.

 

Спасіть її! Візьміть за руку.

Вона впаде від слова, звуку!

І ми за нею впадемо,

Бо вмре для нас життя само.

 

Ми стоїмо... слабі, нікчемні,

Не бачать наші очі темні,

Де ворог наш, де друг і брат.

Навколо кров і грім гармат.

 

На волю Божу вся надія,-

Спаси її: вона - сновія.

Вона в короні золотій

Із сліз кривавих і надій.

 

1918

 

«Печуть мене жалі безмірні…»

 

 

Печуть мене жалі безмірні,

І ллються сльози каяття.

Спинися, сонце надвечірнє,

Спинись, мій заходе життя!

 

В кривавих відблисках пожежі,

В квітках, в короні золотій,

Нехай горять прекрасні вежі

Моїх запалених надій.

 

І поки я упасти мушу,

До них свій погляд прикую,

І ще раз їм віддам всю душу,

Останній крик і кров мою.

 

1918

 

«Лишись, лишись»,- йому лунали хвилі…»

 

 

«Лишись, лишись»,- йому лунали хвилі.

«Там стрінеш смерть»,- пророчили вітри.

Але йому кричали друзі милі

І звали рідні прапори.

 

А він пішов назустріч сонцю, волі

І впав, як лицар, в боротьбі...

Шумлять йому вітри у полі,

І плачуть хвилі у журбі.

 

1918

 

«В землі віки лежала мова…»

 

 

В землі віки лежала мова

І врешті вибилась на світ.

О мово, ночі колискова!

Прийми мій радісний привіт.

Навік пройшла пора безславна...

Цвіти і сяй, моя державна...

 

І розцвіла, як квітка, мова

На рідній ниві, над струмком,

Але прийшла на лан корова

І завертіла язиком...

Недовго думала і ждала,

Взяла і всю її злизала...

 

Отож чужих корів годуйте

Сінцем, помиями в хлівах,

Але вночі і вдень пильнуйте,

Щоб не ходили по ланах.

Коли ж у вас серця телячі,

Зробіть намордники собачі.

 

13.10.1918

 

«Сльози, сльози! Годі литись…»

 

 

Сльози, сльози! Годі литись

На могилі, на труні...

Сльози, в іскри обернітесь,

Очі випаліть мені...

 

Щоб не бачив я знущання

У неволі і пітьмі...

Заглушіть моє ридання,

Гніву Божого громи!

 

«Христос народивсь не в хоромах…»

 

 

Христос народивсь не в хоромах,

Христос народився в кошарі,

Де в сутіні тихій, вечірній

Зажурено вівці стояли.

 

Поклали Христа не в колиску,-

Поклали на ясла пахучі,

Поклали на скошені трави,

На квіти зів՚ялого крину.

 

І першими радісним криком,

Вернувшись з зеленого поля,

Христа пастухи привітали,

І глянули перші на його.

 

Христос не для вас народився,-

Христос народився для вбогих,

І першими учнями в його

Були галілейські рибалки.

 

Христос не сміявся ніколи,

Христос тільки плакав і плакав...

А другим сушив лише сльози,-

Нікого до сліз не доводив.

 

«Прийдіть всі трудящі до мене,

Прийдіть всі, обтяжені горем...»

Христос нещасливих покликав,

Христос до нещасних звернувся.

 

Христа розп՚яли не убогі,

Тепер розпинають за його,

Але його дух не радіє

І очі, як плакали, плачуть.

 

І мусить удруге прийти він,

І тішити хвилі рукою,

Скривавлених слізьми обмити

І їх обсушити любов՚ю.

 

І мусить сказати він вдруге:

«Прийдіть всі трудящі до мене,

Прийдіть всі, обтяжені горем,

Бо царство приходить убогих».

 

[1917]

 

«О дивний мент! О дивний час!..»

 

 

О дивний мент! О дивний час!

Весь всесвіт дивиться на нас.

Сам Бог над нами став, здається,

І чуть, як Боже серце б՚ється.

 

Сам Бог байдужість переміг

І на похмурих хмарах ліг,

І звідти стежить за полками,

Готовий кинуть блискавками.

 

О дивний мент! О дивний час!

Нехай же він запалить вас

І вам сплете вінки лаврові

На полі честі, полі крові.

 

Хто спить тепер під грім гармат,

Той мрець для нас, злочинець, кат...

Всі друзі наші під стягами

В боях кривавих з ворогами.

 

Брати! За шаблю, за мушкет!

Всі за республіку! Вперед!

Вперед, вперед - одна дорога!

А там за нею: перемога!

 

1918

 

«Спасіть Республіку! Кривавий ніж…»

 

 

Спасіть Республіку! Кривавий ніж

Анархія над нею підняла,

І в груди пазурі вп՚яла,

І дивиться усе страшніш.

 

Меча Республіці! Підмоги їй!

Росте анархія в краю!

Спасіть Республіку свою,-

Живу дитину ваших мрій.

 

Анархія зруйнує любий край,

Потопче, знищить все живе

І знову ката позове:

«Катуй і кров՚ю запивай!»

 

І буде плач і зойк в краю,

Але не буде вороття...

Спасіть себе, спасіть життя,

Спасіть Республіку свою!

 

«Від потали, від загину…»

 

 

Від потали, від загину,

Для великої мети

Ми боронимо країну,

Наші села і хати.

 

На шляху стару гадюку

Ми припинимо мечем,

Хто на нас підніме руку,-

Гнівно руку одсічем!

 

Наче леви в ріднім полі,

На сторожі ми лягли.

Ми раби були в неволі,

А