Українська література » Класика » Українські казки 1 - Народна творчість

Українські казки 1 - Народна творчість

Читаємо онлайн Українські казки 1 - Народна творчість
ти прийшла зі своїм паном Коцьким до нас на обід!

А вона йому:


- Я з ним прийду, але ви поховайтесь, бо він вас розірве.


Прибігає зайчик назад та й хвалиться:


- Ховайтесь, казала лисичка, бо він як прийде, то розірве нас!


Вони й почали ховатися: ведмідь лізе на дерево, вовк сідає за кущем, кабан заривається у хмиз, а зайчик лізе в кущ. Коли це веде лисичка свого пана Коцького. Доводить до стола, він побачив, що на столі м'яса багато, та й каже:


- Ма-у!.. Ма-у!.. Ма-у!..


А ті думають: «От, вражого батька син, ще йому мало! Це він і нас поїсть!»


І зліз пан Коцький на стіл і почав їсти, аж за вухами лящить. А як наївся, то так і простягсь за столі. А кабан лежав близько столу у хмизі, та якось комар і вкусив за хвіст, а він так хвостом і крутнув; кіт же думав, що то миша, та туди, та кабана за хвіст! Кабан як схопиться, та навтіки! Пан Коцький злякався кабана, скочив на дерево та й подерся туди, де ведмідь сидів. Ведмідь як побачив, що кіт лізе до нього, почав вище лізти по дереву, та до такого доліз, що й дерево не здержало,- так він додолу впав - гуп! - просто на вовка, мало не роздавив сердешного. Як схопляться вони, як дременуть, то тільки видко; а заєць і собі за ними - забіг не знать куди... А потім посходились та й кажуть:


- От, який малий, а тільки-тільки нас усіх не поїв!






КІТ, КРІТ, КУРОЧКА ТА ЛИСИЦЯ



Жили собі разом кіт та кріт, та курочка. Кіт та кріт ходили на заробітки, а курочка залишалася дома. Вони як ідуть на заробітки та й наказують:


- Не виглядай, курочко, в віконце, а то тебе ли­сичка украде.


Пішли раз кіт та кріт на заробітки, а лисичка при­бігла під віконце та й каже:





- Курочко, курочко,


Масляна головочко,


Одсунь віконечко


Та глянь на сонечко:


Он бояри йдуть -


В красному, в зеленому,


голубому


Та й на конику вороному.





Курочка одсунула віконце та й виглянула, а лисичка хап її за голівку та й понесла в свою хатку. А курочка дорогою і співає:





- Коте, коте, і ти, кроте!


Несе мене лиска


На лисому хвості


По липовому мості,


З гірки на долинку


Та й в свою хатинку!





Кіт та кріт почули, прибігли та й одняли ку­рочку:


- Ми ж тобі казали, щоб ти не виглядала, а ти не послухала нас! Так дивись, не виглядай же! Ми тепер підем далеко і не почуєм, як ти нас кликатимеш.


На другий день кіт та кріт пішли, а лисичка знов при­бігла, сіла під віконце та й:





- Курочко, курочко,


Масляна головочко,


Одсунь віконечко


Та глянь на сонечко:


Он бояри йдуть -


В красному, в зеленому,


Голубому


Та й на конику вороному.





А курочка притаїлася та й мовчить. Тоді лисичка каже:


- О, яка ж бо ти, курочко, спесива!.. Уже розсерди­лась... Я тільки пожартувала.


Курочка виглянула, а та хап її за голівку та й по­несла у свою хатку. А курочка дорогою співає:





- Коте, коте, і ти, кроте!


Несе мене лиска


На лисому хвості


По липовому мості,


З гірки на долинку


Та й в свою хатинку!





Кіт і кріт почули, прибігли і одняли курочку:


- Ми ж тобі казали, щоб ти не одчиняла віконця! Тепер ми підем ще далі, так хоч як будеш звати - не почуєм.


На третій день вони пішли на заробітки, а лисичка зараз і прибігла, сіла під віконце:





Курочко, курочко,


Масляна головочко,


Одсунь віконечко


Та глянь на сонечко:


Он бояри йдуть -


В красному, к зеленому,


голубому


Та й на конику вороному.





Курочка мовчить. Вона тоді вдруге заспівала та й каже:


- О, курочко, яка ж ти сердита! Я тільки пожарту­вала з тобою, а ти і розсердилася!.. Я зовсім не хотіла тебе їсти! Тепер тебе не буду й зачіпать...


Курочка виглянула, а вона її хап за голівку та й понесла у свою хатинку. Курочка дорогою і співає:





- Коте, коте, і ти, кроте!


Несе мене лиска


На лисому хвості


По липовому мості,


З гірки па долинку


Та й в свою хатинку!





Не чуть. Вона вдруге заспівала:





- Коте, коте, і ти, кроте!


Несе мене лиска


На лисому хвості


По липовому мості,


З гірки на долинку


Та й в свою хатинку!





Не чуть. Вона втретє заспівала:





- Коте, коте, і ти, кроте!


Несе мене лиска


На лисому хвості


По липовому мості,


З гірки на долинку


Та й в свою хатинку!





Не чуть.


Лисичка принесла її додому та й заставила своїх до­чок піч топить та воду гріть, а курочку посадила на пічку.


Кіт та кріт прийшли додому - аж курочки нема, ли­сичка вкрала. Вони пішли в ліс, зробили скрипочку і дудочку, пошили шкіряний мішок та й пішли на лисич­чин двір, сіли та й грають:





- Ду-ду, ду-ду в дудочку,


Скрипу, скрипу в скрипочку!


А в лисички новий двір.


Чотири дочки на вибір,


П’ята вона, вийди сюда!





А лисиччині дочки почули та й кажуть:


- Що се, мамо, грає? Ми підем послухаємо.


А лисичка каже найменшій:


- Піди подивись, та не барись, а то пора курочку різать.


Та вийшла.


- Музиканти мої, музиканти мої, заграйте мені!


А вони питають:


- А чи будеш танцювати?


- Буду.





- Ду-ду. ду-ду в дудочку,


Скрипу, скрипу в скрипочку!


А в лисички новий двір,


Чотири дочки на вибір,


П'ята вона, вийди сюда!





Цок та й в лобок, та й у шкіряний мішок.


А лисичка чєкає-чекає - не йде дочка. Вона і посила другу:


- Оце як забарилась!.. Піди поклич. Пора курочку різать.


Та вийшла та й каже:


- Музиканти мої, музиканти мої, заграйте мені!


- А будеш танцювати?


- Буду.





- Ду-ду, ду-ду в дудочку,


Скрипу, скрипу в скрипочку!


А в лисички новий двір,


Чотири дочки на вибір.


П’ята вона, вийди сюда!





Цок та й в лобок, та й у шкіряний мішок.


Лисичка посила третю дочку:


- Піди подивись, що вони там так забарились! Нехай ідуть скоріш. Пора курочку різать.


Та вийшла та й просить:


- Музиканти мої, музиканти мої, заграйте мені!

Відгуки про книгу Українські казки 1 - Народна творчість (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: