Фольклорно-етнографічні нариси та статті - Свидницький А. П.

30 - Русалок в некоторых местах называют росалками. Это название, судя по поверьям, вернее первого.

Украинские слова и целые рассказы относятся к наречию подолян бывшего Уманского и отчасти Ладыжинского полков.

Ладыжинский полк - полк, сформований Б. Хмельницьким із жителів Ладижина в 1648 р.

31 - Гетманцы - тут: жителі Лівобережної України (Гетьманщини).

32 - Бужане - подоляни, які жили над Південним Бугом.

33 - Мазури - етнографічна група поляків, які населяють історичну польську область Мазовше; кличка подільських селян, що сповідували католицьку віру.

34 - Стоит упомянуть и о том, что белорусов, называя литвинами, дразнят бацькунами - от их слова бацька - отец, батька. До сих пор считается каким-то удальством побить бацькуна - остаток древней племенной вражды к Литве. Случается, что байдаки причаливают к берегу для этой цели.

...древней племенной вражды к Литве.- Свидницький має на увазі ту обставину, що литовські князі, захопивши в XIV ст. Поділля, Київщину із частиною Лівобережжя, більшу частину Волині, пішли на зговір з польською шляхтою. З 1596 р. вони намагалися офіційно навернути українське населення до католицької віри, що викликало рішучий протест селянства.

35 - Рецензент праці Шейковського Г. Благосвєтлов також підкреслював, що філософські розумування автора «Быта подолян» «видаються бурею у склянці води» («Современник», 1861, № 9, с. 106).

36 - Гаївки - обряд, пов’язаний із язичницьким весняним святом воскресіння природи. Більшість гаївок виконувалася дівчатами як хоровод і в XIX ст. не мала вже магічного значення, а лише розважальний характер.

37 - До комплексу великодніх обрядів, в яких збереглися язичницькі елементи весняної обрядовості, входили і різні парубочі розваги: обливання на другий день великодня дівчат, котрі заспали, гуляння хлопців коло церкви із так званою живою дзвіницею (пірамідою із учасників гулянки), гойдання на спеціально виготовлених гойдалках, палення багать тощо.

38 - Колодій - свято, що завершувало останній шлюбний період у році, під час якого жінки святкували народження і смерть колодія - символу зимового божества і злих чарів. Це мало ніби принести добрий майбутній урожай.

39 - Цей своєрідний обряд в українців полягав у тому, що колодку - обрубок поліна - намагались прив’язати неодруженим хлопцям чи дівчатам і за звільнення від неї вимагали викуп (див.: Соколова В. К. Весенне-летние календарные обряды русских, украинцев и белорусов. М., 1979, с. 54-59). Звичай віддавати колодки на Поділлі існував також в іншій формі: за крашанку, яку дівчина давала хлопцеві на великдень, той повинен був відкупитись (здебільшого заплатити за музику для танцю).

40 - Очевидно, йдеться про професора Київського університету Платона Васильовича Павлова (1823-1895), прогресивного історика, ініціатора створення недільних шкіл у Росії. Його лекції відвідував А. Свидницький в університеті.

41 - Свято зимового Миколи відзначали 6 грудня за ст. ст., весняного - 9 травня за ст. ст. Очевидно, культ святого Миколи був пов’язаний із сільськогосподарськими роботами.

42 - Дільниці - ров вокруг села, за которым начинается царина - посевы. Царине противоположна толока.

43 - тобто у неділю напередодні великодня, коли свяченою вербою били всіх домашніх. У цьому обряді вчувається відголосок дохристиянської віри у те, що квітуче дерево здатне передати свою силу і красу людям та худобі.

44 - четвертий день так званого великого посту на великодньому тижні. У цей день купалися і їли коржі, щоб бути жилавими (сильними). Обряд очищення водою перед важливою подією мав дохристиянську традицію.

45 - Рахмани - за народним повір’ям, жителі міфічної області, які відзначалися бідністю і святкували великдень через 3,5 тижні після православних. Окремі дослідники висловлювали думку про те, що під рахманами треба розуміти брахманів в Індії, які шукали зближення із християнством.

46 - Рахманы - это народ, не умеющий ни читать, ни писать, но крещеный. Они так далеко живут, что скорлупа заплывает в их страну только к преполовению. Тогда они и празднуют великдень. Потому-то подоляне преполовение знают под именем рахманського великодня.

47 - Про ці вірування А. Свидницький написав статтю «Відьми, чарівниці й опирі, чи то ж примхи і примхливі оповідання люду українського», яка була надіслана в «Основу», але не була опублікована. Друкується у цьому виданні.

48 - Цей великодній обряд, що полягав у паленні на церковному подвір’ї великих багать, нерідко із вкрадених дров, був рудиментом давньоязичницького обряду уславлення сонця.

49 - К сожалению, я его не знаю; знаю только, что он разделен на прошения; некоторые из них передаю: не дай, боже, з кози кожуха, а з свині чобіт; ізбази, боже, від барської греблі; ізбави, боже, від Кулаковського справи: ізбави, боже, від служби в китайгородського попа. Что касается объяснения этой молитвы, то я знаю следующее: 1) Барська гребля - обыкновенная плотина в г. Баре. Она очень длинна, идет извилинами и весною до того заплывает грязью, что езда по ней в высшей степени затруднительна и даже опасна. Кроме того, что можно загрузнути, страшные прова́лля (по-тамошнему - прірви) с глухой стороны греблі, глубокие и наполненные водою, так и ждут жертвы. Летом ухабы и т. п. до того надоедают, что действительно надо просить бога об избавлении от этой греблі. (Я раз всего по ней проезжал летом и не захочу больше.) 2) Кулаковського справа. Был помещик на Подолии п. Кулаковський (Кулаковский) из поповичей, отличавшийся несправедливым решением жалоб. Говорят, он наказывал и