Як ми говоримо - Антоненко-Давидович Борис

Стороженко); "Сам той Ох на корх заввишки, а на сажень борода" (Леся Українка); "Яма завглибшки була вже двадцять і два сажні" (І. Франко); "Наша річка, хоч і неабияка там завширшки, проте рибу має" (з живих уст); "Камінь такий завбільшки, як де є хата велика" (казка); "Намисто було завгрубшки як моє" (Словник Б. Грінченка); "Так завдальшки, як до тії греблі, сиділи в очеретах дикі качки" (Словник Б. Грінченка).

Отже, для російських висловів длиной, в длину, шириной, в ширину, высотой, глубиной, величиной, толщиной, на расстоянии маємо українські відповідники – завдовжки, завширшки, заввишки, завглибшки, завбільшки, завтовшки, завгрубшки, завдальшки, яких і слід додержуватися в писемній та усній мові.

Російський вислів на расстоянии може передаватись українською мовою не тільки прислівником завдальшки, а часто й прийменником на та іменником віддаль (віддалення) або відстань: "Тепер обличчя обох були на віддаленні якихось три чверті метра" (І. Ле); "На відстані пострілу" (Українсько–російський словник АН УРСР).

Доки – доти, поки – поти

Прислівники доки й доти, поки й поти чуються в фразах як спаровані, взаємозалежні: "Доти лях мутив, доки не наївся" (М. Номис); "Доки на передовій було спокійно, доти й Багіров поводився спокійно" (О. Гончар); "Поти все вередуватиму, аж поки купиш ласощів" (Г. Квітка–Основ'яненко); "Поки Рось зоветься Россю, Дніпро в море ллється, поти серце українське з панським не вживеться" (П. Куліш).

Не слід перемішувати ці спаровані прислівники й ставити доти з поки, а доки з поти, як це часом, хтозна для чого, роблять: "Слава продавця росла й ширилася доти, поки слідчий не поцікавився"; "Я поти ждав її, доки не прийшла аж увечері". Чуття мови підказує неприродність такого сполучення.

Зараз, тепер, нині, тепереньки, теперечки, тепера, ниньки

Прислівник зараз витискує останнім часом прислівники тепер, нині: "Де гули набої, зараз сміх звучить" (В. Сосюра); "У нас зараз весна" (С. Плачинда). Проте між цими прислівниками є деяка значеннєва різниця.

Українська класика й народне мовлення надають прислівнику зараз вузького значення – "цієї миті, цю хвилину, негайно": "Ходім зараз до матері" (М, Коцюбинський); "Зараз я піду" (Леся Українка); а коли мовилося про час, що оце триває, користувалися словами тепер, нині: "Не тепер, так у четвер" (приказка); "Не той тепер Миргород, Хорол–річка не та" (П. Тичина); "Герман Гольдкремер устав нині дуже злий" (І. Франко); "Їх смольний дух п'янить мене і нині" (М. Рильський).

У фольклорі трапляються ще й такі прислівники: тепереньки ("Ой колись була розкіш–воля, а тепереньки – неволя". – Народна пісня), теперечки "Теперечки дивись, до чого він доживсь". – Л. Глібов), тепера – відповідник до російського теперича й ниньки – відповідник нынче.

З цих прикладів випливає, що й у наведених на початку фразах із сучасної літератури краще було б, якби замість недоречного тут прислівника зараз стояли інші, саме в цьому тексті потрібні слова: "Де гули набої, нині сміх звучить"; "У нас тепер весна".

Зрідні – бути (доводитися) родичем, бути ріднею, рідний брат (рідна сестра) комусь або чомусь, родичі

Читаємо в одному науковому творі: "Така хибна провідна думка автора книжки – зрідні тій плутанині, яка властива людям, що не звільнилися ще від впливів ідеалістичних концепцій". У цій фразі трапився прислівник зрідні, якого нема в українській мові й який є невдалою калькою з російського сродни. Українська мова, щоб передати це поняття, вдається до дієслова з іменником або з прикметником та іменником: бути (доводитися) родичем, бути ріднею, рідний брат (рідна сестра) комусь або чомусь, – чи самим іменником: "Вони йому – родичі: дідового сусіда молотники" (жартівлива приповідка); "його жінка – то рідна сестра відьми!" (з живих уст).

Тим‑то й у фразі науковця треба було написати: "рідна сестра (родичка, рідня) тій плутанині…".

Навшпиньках чи навшпиньки?

У сучасній українській літературі, а так само й у наших словниках бачимо слова навшпиньках і навшпиньки, що не мають ніякої значеннєвої різниці: "Я навшпиньках пройшла до першого ряду крісел і сіла на першому вільному місці" (І. Вільде); "щоб краще бачити, навшпиньки поставали, а може, й на те, щоб вищий мати зріст" (М. Рильський); "Повз материне купе кожному хотілося пройти навшпиньки" (О. Гончар).

Є ще слово навшпинячки, що означає те саме: "Старіші на лавках, а молоді позаду стають навшпинячки" (переклад М. Рильського).

Так яке слово правильніше – навшпиньках чи навшпиньки? Гадаю, що друге. Перше слово набуло закінчення — ах за аналогією до російського відповідника на цыпочках, друге слово має закінчення — и дуже характерне для українських прислівників: наввипинки, наввиринки, наввипередки, навзаводи, навперемінки тощо. Таке ж закінчення й у слова навшпинячки, яке має всі права на існування.

Обґрунтовано, з цілковитою (з повною, з незаперечною) підставою, підставно

У публіцистиці й діловій мові часто трапляються слова обґрунтовано, з цілковитою (з повною, з незаперечною) підставою, наприклад: "до вибору робочих швидкостей аґреґатів передові механізатори підходять обґрунтовано…" ("Радянська Україна"); "Можна сказати з незаперечною підставою, що третій з'їзд Рад відкрив нову епоху всесвітньої історії" (переклад із творів В. І. Леніна).

Та ось у "Вечірніх розмовах" М. Рильського бачимо прислівник підставно: "Клопотався він, учасник війни, цілком підставно й законно" ("Моє і наше"). Чи це маловживане слово підставно – цілком рівнозначне попереднім висловам, чи воно має свій нюанс? Якщо вислів з незаперечною (з цілковитою, з повною) підставою – близький значенням до прислівника підставно, то цього не можна сказати про слово обґрунтовано: адже якесь клопотання об'єктивно може бути й мало обґрунтованим через юридичну непідготованість особи, що писала це клопотання, й разом із тим – цілком підставним, або, інакше кажучи, законним, бо має під собою за підставу закон. Саме тому М. Рильський, добрий знавець української мови, поставив тут цей прислівник. Слово підставно, відоме й раніше в українській мові, – не зайве, бо дає змогу точніше висловити думку й має свій загальновідомий антонім – безпідставно.

Одноразово й одночасно

Чуємо інколи в радіопередачі таке дивне повідомлення: "Одноразово працює радіостанція "Маяк" на хвилі…" По–українському це означає, що радіостанція "Маяк" працює чомусь тільки один раз, хоч усім відомо, що радіостанції взагалі, зокрема й "Маяк", функціонують не раз і не два чи три, а постійно. Одноразово можна допомогти комусь, позичити гроші, нагадати про щось, наприклад: "Вам можуть дати субсидію тільки одноразово, а далі не сподівайтесь постійної фінансової допомоги".

Слово одночасно означає, що якась дія відбувається в один час з іншою дією: "Одночасно пробитися всім підводам – неможливо" (О. Гончар); "Чикаленко одночасно їв, запивав вином і розповідав безперестану" (Л. Смілянський).

Очевидно, наше радіомовлення хотіло сказати, що "одночасно працює радіостанція "Маяк", але не зуміло правильно висловити.

Під рукою і напохваті

"Нащо ти ото шукаєш по кімнаті, нишпориш по шухлядах? Треба, щоб усе потрібне було в тебе під рукою", – читаємо в одному сучасному оповіданні, де спиняємо увагу читача на вислові під рукою. Так сказати по–українському можна, як це бачимо хоч би з такої фрази в М. Коцюбинського: "Багато читаю, бо під руками велика бібліотека та багато газет та часописів на всяких мовах". Але є ще український прислівник напохваті, що передає те саме поняття, що й вислів під рукою в переносному значенні: "Ще завидка понаготовляли кожен собі сокиру чи лома, мішки на зерно, налигачі на худобу, – держали напохваті" (А. Головко).

Не слід забувати це слово в певних випадках, тим більше, що воно – таке характерне для нашої народної мови, з якої треба черпати свій практичний словник нашій літературі.

По рахунку чи видавцем?

"Він давав їй гроші по рахунку, щоб не тринькала їх дарма", – читаємо в одному фейлетоні, де з попереднього тексту здогадуємося, що йдеться не про папірець–рахунок, на підставі якого давалося жінці гроші, а про те, що давано їй грошей небагато, ощадно. У цьому розумінні сказати по рахунку ніяк не можна: це буквалістичний переклад російського по счету. Тут мало б стояти слово видавцем, що саме й є відповідником російських висловів по счету, по мере:"Все подавалось ніби видавцем" (І. Нечуй–Левицький).

Так чи отак?

"Усякі бувають дива. Так ідеш собі лісом, коли бачиш…" – читаємо в одному оповіданні. Усе ніби гаразд у цих двох реченнях, але чомусь не задовольняє слово так на початку другого. Якби друге речення починалося ствердженням певної події чи явища, про що мовилося в першому, тоді слово так було б на своєму місці, як це бачимо в творі І. Нечуя–Левицького: "Пан не згоджувавсь брати назад того поля. Так воно й стояло ціле літо толокою". Якщо речення не являє собою логічного завершення щойно сказаного, а висловлює загальні міркування, звісно, пов'язані певною мірою з усім попереднім текстом, тоді краще послугуватися прислівником отак: "Отак жив Чіпка, ріс, виростав у голоді та холоді, у злиднях та недостачах" (Панас Мирний).

Ми спинились над цими двома словами, які, будучи дуже схожі одне з одним, мають, проте, різні нюанси, тому, що раз у раз натрапляємо в художній літературі й публіцистиці на фрази з початковим словом так замість отак, про яке ніби забули автори. Відбувається це, видимо, підо впливом російських зразків, де прислівник так в аналогічних фразах – дуже поширений: "Эти явления замечались и раньше. Так, еще в прошлом году, мы наблюдали…"

Прислівник отак інколи буває синонімом слів наприклад, приміром, як це бачимо в першій фразі: "Усякі бувають дива. Наприклад (приміром), ідеш собі лісом…" Із цього видно, що й у наведеному на початку реченні більше пасувало б слово отак: "Отак ідеш собі лісом…", – тимчасом як у реченнях "Темрява була така густа, що ми не бачили, чи їдемо ще селом, чи в'їхали вже в ліс. Так, це був ліс" відчуваємо, що тут треба поставити тільки слово так.

Раптом, а що як, ану (ж)

Не завжди слушно ми користуємося прислівником раптом. Якщо в фразі "То цілий місяць не було його, а це вчора раптом приїхав" (із живих уст) цей – прислівник стоїть до речі, то цього не скажеш про таку фразу, взяту з сучасної белетристики: "Туди вона і глянути боїться: раптом побачить там когось із земляків".

Прислівник раптом, як і рівнозначні прислівники зненацька, враз, нараз, указує на несподівану дію або наяву когось чи чогось: "Раптом усе затихло" (Леся Українка); "Раїса раптом одхитнулась од приятельки й тихо скрикнула, як ранений птах" (М.