Дядько Шкіпер (збірка) - Франко Петро

По обіді дала мені ще одного "ведмедя", і я засипляючи чув її гарячі уста на своїх А може це мені так тільки приснилося?

На другий день, коли я опинився на покладі, всі ушкодження вже були направлені: на місце поломаних заложено запасні рейки, пірвані та порубані линви заступлено новими. Скунер біг весело під повними вітрилами по свойому курсу під попутним вітром, що легко колисав поверхню моря.

"Ось і нюнька з теплого гнізда вилізти зволили!" насмішливо привитав мене маат.

"Всі кістки розвинтилися, Павле Гавриловичу!"

"Бачив я, як тобі їх Горпина до купи зв'язувала", моргнув на мої усе ще позавивані руки.

"Годі тобі, білоручко, вилягатися, ану йди линви звязувати!", Маат підкріпив цей приказ оперізуючи мене по плечах линвою. Мої руки пекли як огнем, а бандажі закипіли кровю, одначе я певно був би пішов звязувати линви, коли б не дядько шкіпер, що, почувши удар, оглянувся від колеса і гукнув своїм дужим басом:

"А гой! щуре! А йди но до колеса, Панькові помагати!"

Дядько шкіпер удав, що не чув приказу маата і не бачив удару.

З цього часу я стягнув на себе ненависть маата, прихильність дядька шкіпера і любов Горпини!

В Маріюполі простояли ми три тижні. Не забуду ніколи того часу. Всякі навіть найменші обяви любови з боку Горпини відбивав маат линвою на моїх плечах, і заставляв до найчорнійшіої праці, коли не було дядька шкіпера або коли дядько шкіпер спав.

"Не смій жалітися, не то втоплю як щеня!" грозив маат, і його очі блищали дико а важкий горілчаний дих запоморочув мене.

Я вірив, що маат готов мене втопити як щеня, терпів побої, цілував червоні як мак уста Горпини і мовчав. Чи дядько шкіпер бачив, як мене катував маат? Чи бачив як мене любила Горпина? Чи може думав, що маат вилічить мене, а тоді Горпина знов по старому стане до нього горнутися?

Я мовчав і мовчав дядько шкіпер. Зате тим більше говорила Горпина.

Раз коли маат заснув, витягнув йому Панько з під голови велику фляшку "казьонного вина" (оковити).

"От погуляємо!" гукнув молодший матрос.

Чарка пішла з рук до рук. Настрій оживився.

Молодий матрос затягнув пісню. Скрипка в руках Панька заговорила, дрібно вдарила, і Горгина пустилася козачка.

Маат спав мертвецьким сном.

Свиня приваблена музикою вийшла з незамкненої кучки і приблизилася до товариства. Вона хрюкнула кілька разів коло маата і поволи підійшла до Панька.

"Здорові були, кумо!" гукнув розбавлений Панько, "а нуме горілочки!" Двох матросів ухопило свиню за вуха, а Панько влив їй до горла здоровенну чарку. Свиня хрюкнула, з докором подивилася на Панька і не знала, що дальше робити. Наткнувся на неї барбос, але не вспів гавкнути, як ухопили й його дужі матроські руки, а Панько потрактував і його горілкою. Молодший матрос приніс потайки Мявку, кіцю Горпини, її завинули в грубу хустку і влили до горла пекельного трунку. Так отже ціла компанія спохміліла, і на скунері не було ні одної "тверезої душі", як сказав Панько. Знов затанцювала скрипка, і весело задріботіла гармошка в руках молодшого мотроса. Свиня хрюкала, собака бігала по всіх кутках і дзявкала, Панько співав, Юрко недопечений грав на дримбі, Горпина танцювала, а кітка з початку лежала тихо. Ми до розпуку реготали з пяної свині, що хиталася із боку на бік, та собаки, що на всіх дзявкала. Але забава скоро скінчилася, коли собака накинулася на кота. Кіцька затопила в ній свої кіхті, барбос завив з болю і страху, кіцька скочила, як мавпочка, на стіл, потім на лямпу, потім на маата. І кігтями впилася йому в щоку. Маат ревнув із болю та схопився за щоку, схопив кота за голову і шпурнув ним прямо в лямпу. З дзвенькотом розлетілася лямпа, і нафта загорілася.

"Горить, горить, рятуйте!" закричав Юрко і кинувся геть із каюти,

Дядько шкіпер ухопив міх із піском і миттю присипав огонь. Серед пітьми розлягалися дикі прокльони маата та бас дядька шкіпера. Ми всі поховалися по своїх койках...

Маат запив запоєм. Горпина сказала мені, що він хотів одружитися із нею, та що дядько шкіпер не хотів на це згодитися, бо маат пропивав увесь заробіток. Маат обіцював кілька разів закинути пянство, але за кождим разом у пристані попадав у товариство матросів, що затягали його до шинків.

Коли я врятував скунер, для маата зникла вся надія. Він зрозумів, що Горпина любить мене, і вся його ненависть повернулася проти мене. З часом його ненависть звернулася й проти Горпини, і проти дядька шкіпера, який заказав йому знущатися наді мною, і проти матросів, що посміли постояти за мене.

Дядько шкіпер почав оглядатися зо другим маатом. Скунер став замалий для них обох.

Коли маат на другий день зажадав, щоб чиновників, а особливо Панька покарано "ліньком"*, шкіпер рішучо відмовив:

"Не пийте!" повторяв маатові на всі його заяви.

"Не ваше діло!" гукнув маат. "В такому випадку я сам собі суд найду!"

"Не смійте нікого торкати!"

"Так ви мені грозите?" перепитав маат, і його очи зловіщо заблищали. "Так і ви проти мене. Я вам покажу…", і маат затиснув пястуки. Павло Гаврилович здавив у собі вибух ненависти, і очевидно постановив ждати на нагоду. В його душі кипіло і переверталося. Він до божевілля любив Горпину. Все здавалося сприяло йому до щастя. Остаточно може й побідив би в собі пристрасть до горілки, адже в останніх часах упивався чим раз менше, а в одеському банкові мав напочаток деякого карбованця. Горпина одним добрим словом могла зробити з ним що хотіла. Але тепер навіть на добре слово не було надії. Все пропало! Га! Він їм усім разом покаже, що значить зачіпати маата!

На позір усе пішло по старому. Маат на загальне здивуваннє покинув горілку. Перестав навіть мене вчити ліньком. Замкнувся у собі і більше чим треба не говорив ні до кого. Зблизився знов до дядька шкіпера і почасту замикався з ним у каюті. Що вони оба балакали? Це остало би було для мене тайною, аж раз Горпина покликала мене очима до кухні.

"Послухай" сказала мені, показуючи пальцем на дірку від ключа до каюти дядька шкіпера.

Я глянув через дірку. Маат сидів проти дядька шкіпера і підсував йому цілу купу грошей.

"Беріть усе що маю, наженіть того щура і видайте за мене Горпину!" Його очі світилися, а руки тряслися.

Дядько шкіпер відсував йому гроші назад і говорив:

"Щур спас судно, а Горпина піде за кого сама захоче!"

"Так це останнє слово?"

Дядько мовчав, а маат зібрав бумажки, сховав до кишені і сказав:

"Ви подумайте. Я почекаю!"

Я прожогом вибіг на поклад. Маат купував Горпину!

Від цього дня всі ходили пригнічені. Дразливість зростала з кождим днем. Бідний, добрий дядько шкіпер!

Коли в Ялті ми здавали вугіль не на пуд, а на лопату, прийшов на скунер прикащик і ні сіло, ні пало почав лаятись.

"Хто тут шкіпер?"

"Я", сказав дядько шкіпер, який досі нарівні з другими кидав вугілля, "а вам чого треба?"

"Ви мошенник! Ви взяли вісімнадцять тисяч пудів, а здали сімнадцять тисяч девятьсот пятьдесять!"

"Ах ти сухопутнику! Та ти кого називаєш мошенником? Та чи ти знавш умову на лопату? Та я тебе зі скунера скину!"

Елеґантний Жидок на виду сотки фешенебльної публики зблід але не уступив:

"А ну, попробуй!"

Раз, два! Дядько схопив прикащика під боки і з розмахом жбурнув за борт, аж бризьки полетіли!

Матроси виловили прикащика і поставили на рівні ноги на березі. Регіт публики подразнив його амбіцию. Він потряс кулаком до шкіпера, що стояв на палубі:

"Ти мене скинеш? А ну попробуй!"

А в Евпаториї почали ми малювати скунер на ново. Вечером, коли ми мали вже відчалювати з курсом на Одесу, підійшов маат у недільній матросці до дядька шкіпера і непевним голосом промовив:

"Дядьку шкіпер!"

Пильно подивився на нього дядько шкіпер.

Якісь непевні вогники світили в очах маата. Його бліде обличчя здрігалося хоробливо.

"Чого тобі, голубчику?"

"Ось ми до Одеси. Висадіть щура і віддайте за мене Горпину".

"Поговори з Горпиною!"

"І це твоє останнє слово?"

"Так!"

Як випала розмова з Горпиною ніхто не довідався. Маат цілий вечір, коли ми співали і музикою хотіли розігнати пригнічений настрій, не показувався. Дядько шкіпер безжурно точив баляндраси, згадуючи свої діточі літа. Горпина танцювала з усіма і засипувала мене вогненними поглядами. Панько сидів блідий, піт горохом котився на його втомлену скрипку; він перехоплював усі Горпинині погляди. Матроси співали, танцювали, вівкали і пили.

А до сходу сонця ми були на повнім морю. Евпаторія світила білими домами, коли на покладі появився маат. Його очи горіли, з грудий виривалося не то стогнаннє не то рев якогось дикого звіря. Він танцював по покладі якийсь індийський танець!

"Він збожеволів!" гукнув бас шкіпера. "А гой! звяжіть його!"

Оба матроси кинулися на маата, але він штовхнув їх від себе, дико зареготався і як кіт почав драпатися на головний машт. Матроси хотіли лізти за ним, коли це раптом вибігла з каюти Горпина і крикнула так, що нас усіх заморозило!

"Горить! Огонь в усіх каютах!"

"Хахаха!" реготався маат із пів машти. "Всі до чорта!"

"До помп!" гукнув дядько шкіпер. Густий дим повалив з люк. Скунер був тільки що просмолений і помальований олійною краскою!

"Хахаха!" реготалося з машту,

"Стягніть його", гукнув шкіпер, "вогонь по парусах піде! Човни на воду". Із головного люка за бовдуром чорного диму показався вогненний язик і лизнув головний машт. Залопотіли вітрила, наче злякані птиці, і вмить зайнялися.

"Хахаха!" реготався маат, "усі за мною!"

Вогненні язики почали показуватися зі всіх люк.

"Шлюпка* на воду!" Всі кинулися до найбільшого човна. Але один погляд упевнив нас, що це даремна праця спускати шлюпку: маат пробив у дні велику діру. Така ж судьба постигла й прочі човни; наша доля була припечатана.

"Коркові пояси!" гукнув дядько шкіпер. Він сам зірвав ратунковий пояс і наложив його Горпині. Цілий скунер горів як свічка і гудів від пожару.

Щось чорного мигнуло коло нас і гепнуло в море. Це був обгорілий маат. Дядько шкіпер ухопив Горпину і одним замахом кинув її в море.

Хоч усі вітрила стояли в огні, судно свіжою брізою зносило в море.

Скунер тріщав і стогнав.

З маштів посипалися огненні іскри і недопалені рейки. Матроси поскакали в море. Тілько дядько шкіпер стояв блідий і повтаряв безсило:

"Мій скунер, мій скунер!"

Я сіпнув його:

"Дядьку шкіпер, скачім у море!"

Але замість відповіди дядько шкіпер наложив на мене останній пояс і викинув за борт.

Нас спас моторовий баркас панцирника "Воля".