Українська література » Класика » Покривало Ізіди - Бердник Олесь

Покривало Ізіди - Бердник Олесь

Читаємо онлайн Покривало Ізіди - Бердник Олесь

Піфагор вражено дивився на нього.

— Ось воно… те, чого я страхався, — прошепотів він.

— Учителю! — скрикнув Мілон. — Не можна очікувати, треба діяти. Тут є підземний хід, втікаймо! Я поки що затримаю їх! Ти, учителю, йди перший!..

— О ні! Мій час скінчився, — похитав головою Піфагор. — Хай ідуть молодші. Не зволікайте.

Мілон відкрив у підлозі ляду, з чорного отвору дихнуло вогкістю.

— Хід вузький, старовинний, веде до моря… Є завали… повзіть обережніше…

Учні почали спускатися в рятівний отвір. А Кілон не вгавав, люто викрикуючи:

— Замовкли, прокляті піфагорійці? Ви хоробрі лише проти невинних ягнят! Вийдіть тепер, гляньте в очі народові! Ви обікрали його, ви лише для себе здобули знання, а його залишили в бруді й нестатках. Я просив його — чуєте, кротонці? — я просив цього зайду-проповідника, щоб він дав згоду, і тоді десятки шкіл для всього народу виросли б на узбережжі! Та він гордо відмовився! Він сказав, що перли й діаманти не кидають свиням під ноги! Це ви — свині, благородні кротонці!

— А-а-а! — заревла вулиця лютим, моторошним криком. — Смерть йому, смерть!

— Яка мерзота! — поблід Піфагор. — Яка нечувана підлота…

— Викурюйте їх з нори! — лементував Кілон. — Кладіть вогню, паліть проклятий притулок! Побачимо, чи вискочить з вогню цей змій мудрості! Ха-ха-ха!

За вікном спалахнуло вогнище. Мілон схопив Піфагора за туніку, потягнув до підземного ходу.

— Ні, — твердо одвів руку учня Піфагор. — Рятуйтеся, про мене не думайте!

Він підійшов до вікна. Його побачили знизу, ненависно заверещали, закричали. Полум’я лизало стіни будинку, рвалося вгору, кидало снопи тремтливих іскор в темніюче небо. Піфагор дивився на тріумфуючу юрбу і не бачив її. Йому знову ввижалася пустельна дорога поміж чорними високими стовбурами-колонами, що сягали неба. І позаду, за спиною, люте дихання лева, його торжествуючий рик. Втеча, невпинна, напружена, знесилююча, у невідомість. А потім — обрив… Чорна, вібруюча, безвидна імла… Ось вона — безодня… відкрилася…

— О ви, сліпі діти! — прошепотів він. — Як легко вас можна підняти на руйнацію, на вбивство, на ганьбу! Колись прийде інший учитель, мудріший, величніший! Він відкриє для ваших дітей нові, несказанні обрії краси і діяння… Тоді вони збагнуть, кого палили батьки, які сили штовхали їх до злочину…

А вогонь з ревом охопив невелику будівлю, перемелював у іскристій пащі сухі стіни, перекидався на високі кипариси та оливи, і той рев зливався з ревищем юрби. Піфагор зачаровано прислухався до тих буряних звуків, затуляючись полою тоги від жару, усміхався.

— Яка сила! Яка мелодія! І тут музика, мелодія гнівної стихії!

— Де ж ти, незрівнянний учителю? — знемагав від злобної насолоди Кілон. — Ти проповідував свободу — я дарую її тобі! Та й за одним разом ми звільнимося від тебе, від твоєї моральної деспотії! Лети на небеса, божественний Піфагоре! А-ха-ха-ха! Ха-ха-ха!

Сміялася вулиця, сміявся вогонь, а Піфагор вже не чув нічого. Лише очі Амадіс виростали перед ним з невідомості, з безодні, що охоплювала його, пломеніли голубим полум’ям трепетні руки коханої, що простягалися назустріч йому.

— О мій Озірісе! — чулося йому нечутне слово. — Ти воскресаєш, ти повертаєшся?

— Учителю! — хрипів Мілон, задихаючись від диму, — де ти, поспішай! Ще можна врятуватися! Я не бачу тебе…

Піфагор мовчав. Останнім зусиллям відганяв хвилі непритомності, слухав страхітливий ураган вогняної мелодії.

— Чому мовчиш? — знемагав Мілон. — До мене!.. Сюди!..

Піфагор оглух, осліп. Очі Амадіс розширилися, заповнили світ, нескінченність. Стали безоднею. Безодня кликала, манила, обіцяла.

— Амадіс, — простогнав Піфагор.

Він ступив у безодню…

Полум’я вже сягало неба…

notes

1

Аїд — у еллінському міфологічному пантеоні бог підземного царства мертвих.

2

Піфія — жриця-пророчиця у Дельфійському храмі бога світла Аполлона.

3

Олімп — гора у Фессалії, на якій, як вважали древні греки, живуть боги Зевс, Гера, Афродіта, Гермес і т. д.

4

Гіматій — верхня одежа у греків, накидка, плащ.

5

Містерія — втаємничена драма, священне дійство з участю міфічних персонажів.

6

Борей — бог північного вітру.

7

Тартар — у грецькій міфології безодня у підземному царстві, де панує Велика Ніч і куди бог неба Уран поселяв своїх потворних дітей, а Зевс замкнув переможених титанів. У Тартарі знаходяться корені землі й моря, всі кінці й початки.

8

Фаетон — у грецькій міфології син Геліоса, бога Сонця. Фаетон попросив у батька дозволу проїхатись у його колісниці, запряженій крилатими вогнедишними кіньми, та не міг їх стримати, і вони, наблизившись до Землі, ледь не спопелили її. Зевс блискавкою знищив колісницю, і Фаетон загинув.

9

Гема — невеликий різьблений камінь з рельєфним зображенням.

10

Драхма — грошова одиниця у Елладі.

11

Протей — у грецькій міфології морський бог, безсмертна і мудра істота, яка могла віщувати майбутнє. Міг набирати різного вигляду, тому був невловимий.

12

Кронос(Хронос) — титан, наймолодший син бога неба Урана й богині землі Геї, батько бога Зевса. Його ім’я поступово злилося з назвою часу хроносом.

13

Фатум — доля.

14

За уявленнями прадавніх греків, Харон — перевізник душ через ріку Ахерон у підземному царстві Аїда.

15

Адонаї — одне з імен бога Яхве, верховного божества в іудаїзмі.

16

Ойкумена — коло землі, відоме еллінам, яке вони вважали всесвітом.

17

Язичниками іудеї називали інаковірців.

18

Xорив — гірське пасмо в Єгипті, де нібито легендарний Мойсей вперше побачив бога.

19

Орфічні містерії — таємнича посвята у храмах, де проповідувався культ міфічного Орфея чарівного музиканта й мудреця.

20

Озіріс — син богині неба Нут, володар потойбічного світу, батько сонячного бога Гора.

21

Ієрофант — старший жрець у єгипетських храмах.

22

Мінотавр — людинобик, якого цар Мінос поселив у Крітському лабіринті. Греки регулярно посилали для нього данину — семеро дівчат і юнаків. Герой Тесей подолав чудисько, вибравшись з лабіринту з допомогою нитки Аріадни, доньки Міноса.

23

Йога (інд.) — єднання, зведення докупи. Древній мудрець Патанджалі розробив це вчення про спеціальні психофізичні вправи, при яких людина розвиває нетрадиційні здібності єднання з природою. Розрізняють кілька йог — раджа-йога (царська), карма-йога (праця), хатха-йога (фізичні вправи).

24

Ріші — святий, мудрець.

25

Садху (інд.) — аскет, подвижник.

26

Дева (інд.) — боги, небесні жителі.

27

Ашрам (інд.) — школа, притулок для навчання йогів.

28

Гуру (інд.) — наставник, учитель.

29

Асури (інд.) — демони, супротивники девів, богів.

30

Кальпа (інд.) — мільйоннолітні цикли розвитку природи.

31

Карма (інд.) — закон причин і наслідків, що тче людську долю.

32

Браміни, кшатрії, шудри — касти жерців, воїнів, трудящих в індуїзмі.

33

Аватара — земне втілення бога Вішну, небесний посланець.

34

Ману, Рама — древні міфічні законодавці індуїзму.

35

Двічінароджений — титул браміна.

36

Парія, чандала — найнижчі касти, недоторкані.

37

Крішна — втілення Вішну, міфічний герой багатьох легенд.

38

Кшатрій (інд.) — каста воїнів у індуїзмі.

39

Майтрейя — легендарний учитель грядущого, при якому, як вірять народи Сходу, настане епоха миру й любові для всіх народів землі.

40

Вакх — у греків бог виноробства, веселощів, свят.

41

Діоніс — бог світла в римській міфології (гр. — Аполлон).

42

Європа — вкрадена Зевсом дівчина, її ім’ям названо материк.

Відгуки про книгу Покривало Ізіди - Бердник Олесь (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: