Semper tiro - Франко І. Я.
Вибранців на глум здіймаєш!..
Слухай, хлопче! Я питаю:
За кого мене ти маєш?
Я гадав, що ти піднявся
Духом понад ту худобу,
Що собі і бога й чорта
Творить на свою подобу;
Що крізь часове й тілесне
Ти проник в духове й вічне
І відкинув шкарлупиння
Грубо антропоморфічне.
Чей же, на землі недаром
Я острив тебе, як бритву,
Посилав тебе у мир свій,
І ганяв тебе у битву,
І водив тебе, як треба,
На вершини й на низини,
Щоб ти був одним з моєї
Доборової дружини.
Не плети ж тепер дурниці,
А збери в одно огнище
Всі думки і всі бажання,
На їх крилах якнайвище
Підіймись, напруж всі сили,
Безмір обіймай душею
І в найвищій тій екстазі
Злийся з сутністю моєю!»
Сі слова впадуть на мене,
Наче дощ густий, огнистий,
Спалять сумніви й тривогу,
І я встану ясний, чистий,
І почую в собі силу
І безмірну духу владу,
І перед найвищим Духом
В пориві любові впаду.
Всі думки і всі бажання
Я зберу в одно вогнище
І на крилах їх я стану
Підійматься вище, вище…
І уже весь безмір стане
Перед моїми очима,
Наче карта розікрита,
Наче світло, що не блима,
Тільки рівно, чисто ллється,-
Щезнуть загадки і межі,
І поллється щастя в душу,
Як безмірний блиск пожежі
Я ростиму й сам в безмежність,
Все проникну, все прогляну,
Все скуштую - вище, глибше -
І розвіюся в нірвану.
SEMPER TIRO
Збірка вийшла під назвою: «Semper tiro. Збірка поезій. Львів. 1906». Друкується за цим виданням.
Semper tiro. Сонет. Моєму читачеві. Вперше надруковано у кн.: «Semper tiro», с. 5-8. Зберігся автограф вірша «Semper tiro» (ф. 3, № 247), який має незначні розходження з текстом збірки.
БУРКУТСЬКІ СТАНСИ
I. «Кожда кичера в млі…», II. «Дівчино, моя ти рибчино…», III. Ользі С., IV. «О, розстроєна скрипка, розстроєна!..». Вперше надруковано в журн. «Літературно-науковий вісник», 1901, кн. 9, с. 237-238.
Буркут - назва селища в східних Карпатах (тепер - Івано-Франківська область).
Конкістадори. Вперше надруковано в журн. «Літературно-науковий вісник», 1904, кн. 9, с. 218. Зберігся чорновий автограф вірша (ф. 3, № 205) без восьми прикінцевих рядків.
Лісова ідилія. «Посвята Миколі Вороному», «Пролог» - ці дві частини поеми вперше надруковано в журн. «Літературно-науковий вісник», 1903, кн. 1, с. 8-16. Збереглися уривки автографа поеми (ф. 3, № 261, 262). Задум твору генетично пов’язаний із задумом поеми «Нове життя» (див. том 1).
Вороний Микола Кіндратович (1871-1942) - український поет, один із теоретиків українського декадансу. В 1920-1925 рр. перебував в еміграції.
В «Посвяті Миколі Вороному» І. Франко піддав гострій критиці модерністську декларацію «чистого мистецтва», з якою виступав М. Вороний у 1900-1903 рр. М. Вороний в альманасі «З-над хмар і з долин» (Одеса, 1903), навівши «Посвяту» І. Франка, тут же (с. 4-6) надрукував відповідь на неї під заголовком «Івану Франкові. Відповідь на його посланіє». У ній він залишився на буржуазно-естетичних, антиреалістичних позиціях так званого «чистого мистецтва».
Герої… Панами - натяк на шахрайства капіталістів при будівництві Панамського каналу у 80-ті роки XIX ст.
НОВІ СПІВОМОВКИ
Цехмістер Купер’ян. Вперше надруковано у кн.: «Semper tiro», с. 57-60.
Сучасна приказка. Вперше надруковано в додатку до № 194-195 газ. «Діло», 1902, 13 вересня, с. 3. Підпис: І. Ф.
«Діло» - ліберально-буржуазна, згодом буржуазно-націоналістична газета. Виходила у Львові з 1890 р. до 1939 р.
Майстер Свирид. Вперше надруковано в журн. «Промінь» 1905, № 1, с. 2-3.
«Промінь» - педагогічний двотижневик ліберально-буржуазного напряму. Виходив у Вашківцях з 1904-1907 рр.
Що за диво? Вперше надруковано у кн.: «Semper tiro», с. 67.
Піхни, клерикали… - йдеться про Д. Піхна - редактора реакційно-монархічної газети «Киевлянин» (1864-1919).
Притичина. Вперше надруковано у кн.: «З-над хмар і з долин», Одеса, 1903, с. 10-11, під заголовком «З Буркутських пісень». Зберігся автограф (ф. 3, № 294), що має незначні відміни порівняно з текстом збірки.
Як там у небі? Вперше надруковано у кн.: «Semper tiro», с. 70-73.
Трагедія артистки. Вперше надруковано в журн. «Літературно-науковий вісник», 1902, кн. 7, с. 3–4, під заголовком «На старі теми» з епіграфом «Соловѣи веселыми песними свѣт повѣдают» та датою «д. 20/V. 1902». Зберігся чорновий автограф вірша (ф. 3, № 204, с. 10–11).
НА СТАРІ ТЕМИ
I. «Чи не добре б нам, брати, зачати…». Вперше надруковано в журн. «Літературно-науковий вісник», 1902, кн. 1, с. 1. Зберігся автограф вірша (ф. 3, № 275), тотожний із текстом збірки.
II. «Блаженний муж, що йде на суд неправих…». Вперше надруковано в журн. «Літературно-науковий вісник», 1906, кн. 1, с. 3.
Відомий варіант вірша (фотокопія автографа - ф. 3, № 4993), під яким стоїть дата «23.IV - 1905 р.». Наводимо його:
Блаженний муж, що йде на суд неправих
І там за правду голос свій підносить,
Що безтурботно в сонмищах лукавих,
Заціплене сумління їх тормосить.
Блаженний той, хто в хвилях занепаду
Коли заглухне й найчуткіша совість,
Хоч диким криком збуджує громаду,
І правду й щирість вказує як новість.
Блаженний той, кого за теє лають,
Кленуть, і гонять, і поб’ють камінням,
Нехай поб’ють, нехай лиш не дрімають,
Душі живої не вбивають тлінням.
Блаженні всі, котрі
