Українська література » Класика » Як ми говоримо - Антоненко-Давидович Борис

Як ми говоримо - Антоненко-Давидович Борис

Читаємо онлайн Як ми говоримо - Антоненко-Давидович Борис

Де мовиться про роботу перекладача, треба послугуватися словом перекладацький: "Перекладацька мисль і перекладацький недомисел" (О. Кундзич). Звісно, в наведеній на початку фразі треба було написати: "перекладацька робота".

Пиковий чи виновий?

Із якогось часу київська опера стала друкувати на своїх афішах назву п'єси "Пикова дама" замість "Винова краля", як писалось і говорилось раніш і як наводить і тепер Українсько–російський словник АН УРСР.

Нагадаймо назви мастей у картах: вино – по–російському пики, жир – трефы, дзвінка – бубны, чирва – черви ("В яку масть ви ходите? Нащо жир, коли треба дзвінки або вина?" – І. Нечуй–Левицький).

Від цих іменників – назв мастей – творяться й відповідні прикметники: виновий (винова краля), жировий ("Очі витріщив, як жировий туз". – М. Номис), дзвінковий (дзвінкова краля – Словник за редакцією А. Кримського), чирвовий ("У буденні дні все в халатику та в халатику або й так вискочить – боса, підтикана. А тепер, бач, яка краля чирвова". – І. Рябокляч).

Нагадаймо за одним заходом і українські назви фігур у картах: нижник або филька – по–російському валет, краля – дама, король – король. Від зображення нижника на картах походить образний російський вислів лежать валетом, цебто ногами поряд, а головами в різні боки, який по–українському буде не лежати валетом, як надруковано в одному сучасному оповіданні ("В хаті було так тісно, що декому довелося спати валетом"), а лежати митусь (або митусем): "Ми звечора полягали як треба, а вранці митусем лежали, бо вночі дуже ворочались" (Словник Б. Грінченка).

Наш народ послугується всіма цими словами, отож нема чого цуратись їх українським театрам, пресі й художній літературі.

Подібний чи такий?

У нас повелося в усній і письмовій мові не тільки вживати прикметника подібний у значенні "схожий із чимось чи кимось", а й ототожнювати його з висловом такий самий; ба навіть більше: прикметник подібний майже витиснув з ужитку займенник такий: "Подібні вчинки недобре характеризують людину"; "Подібних прикладів можна навести ще багато". Інколи це призводить до того, що двозначність безоглядно вживаного прикметника породжує непорозуміння. Візьмімо фразу: "На подібні видання є великий попит", – про що в ній говориться? Чи про те, що покупець вибирає схожі видання, чи йому до вподоби видання такого ґатунку? То чому не написати: "На такі видання є великий попит"? Так само вчувається певна значеннєва різниця між висловами подібні помилки й такі помилки.

Мабуть, слід було б залишити за прикметником подібний тільки значення "схожий": "Вона була так подібна до тієї, що загинула на фронті" (Д. Ткач); коли йдеться не про схожість, тоді треба користуватися займенником такий ("Христі вперше доводилося бачити таке диво". – Панас Мирний).

Помірний і поміркований

Хоч як це дивно, але й освічені люди часом помиляються щодо слів поміркований і помірний, ставлячи одне замість другого: "Зима цього року була поміркована: лютих морозів майже не було, й часто траплялись відлиги". Помилка ця виникає, мабуть, через те, що обидва прикметники мають один спільний відповідник у російській мові – умеренный: "Зима была умеренная", "Этот человек всегда придерживался умеренных взглядов".

По–українському поміркованою, або уміркованою, цебто розсудливою, обережною, може бути тільки людина: "Розсудливий, поміркований та обережний зроду, він усе думав, коли б часом із цього вигідного діла не вийшов якийсь невигідний для його кінець" (І. Нечуй–Левицький); "У критиці кріпосницької системи, монархічного ладу він залишався на поміркованих позиціях дворянина–просвітителя" ("Історія української літератури").

Слово помірний стосується погоди, клімату, явищ і речей. Воно відповідає не тільки російському умеренный, а ще й соразмерный, размеренный, посредственный: "Славиться Україна своїм чудесним помірним кліматом" (І. Цюпа); "Самотньо й лунко одгукується в німих стінах моя помірна хода" (С. Васильченко); "Одіта по–городянському: …невеличкі помірні черевики на ногах із зеленими застібочками" (Панас Мирний). Отже, в першій фразі треба було сказати: "Зима цього року була помірна…"

Різний і всякий, усілякий

Автори статей і оповідань часто надуживають прикметником різний, не спиняючись думкою, чи буде це слово до речі в певному тексті: "Він наговорив багато різних слів, а нічого путнього так і не сказав"; "З різними людьми він зустрічався в житті – з розумними й дурними, чесними й підлими…". У цих реченнях ми зосереджуємо свою увагу на різниці між словами й людьми, але не знаходимо її в дальшому тексті, бо автори оповідали нам про всякі слова й про всяких людей. Прикметник різний передає відмінність: "Ми з тобою – різні люди" (з живих уст); "Мій п'янюга найнявся до одного пана… я до другого хазяїна найнялась – у різні села" (Ганна Барвінок).

Якщо нема потреби підкреслювати відмінність між тим, про що йдеться, тоді краще користуватися займенником усякий: "Всього було доволі: вовків у лісах, зайців у полі і риби всякої, великої й малої в озерах і ставах" (Л. Глібов); "У неї в хаті завелось багато всяких вузликів з насінням – великих і малих" (М. Коцюбинський), – або займенником усілякий: "…обов'язок фольклористів – усілякими способами виявляти таланти…" (М. Рильський); "…захоплені переказуванням усіляких новин, вони просто забували постукати Петуникові…" (Ю. Шовкопляс).

Робочий і робітничий

Зрідка трапляються помилки, коли плутають ці схожі за будовою прикметники й пишуть: "Восьмигодинний робітничий день" (замість – робочий день); "Робочий натовп не втихомирювався" (замість – робітничий натовп).

Прикметник робочий походить від іменника робота й означає "пов'язаний із процесом або часом праці": "Забіжиш до Марусі у робочу часину" (Марко Вовчок); "Клопоти робочого дня вернули йому енерґію" (М. Коцюбинський). Цей прикметник означає ще "працьовитий, роботящий": "Робоча, як бджола" (М. Номис); "Дівка тиха, робоча" (Панас Мирний).

Прикметник робітничий походить від іменника робітник і означає "пов'язаний із робітником, належний робітникові": "На мітинґ зібралась юрба робітнича" (М. Бажан); "Ото й почне розповідати про місто, про завод, про життя робітниче" (Д. Головко).

Трапляються випадки, коли обидва ці прикметники вживаються з одним іменником, залежно від того поняття, що ми надаємо їм: можна сказати робітничий одяг – цебто те вбрання, яке звичайно носять робітники, характерне для робітників, і робочий одяг – убрання, що ним користуються тільки під час роботи.

Складний і складаний

Щоб не помилятись у вживанні цих схожих слів – складний і складаний, як це часто доводиться спостерігати в мовленні, слід пам'ятати, що прикметник складний пов'язується з іменником складність, а складаний походить від дієслова складати; перший означає, що якась річ або явище – не прості, а становлять певну складність: "Складну ти задачу задала мені, – вже спокійніше відказав Бондар" (М. Чабанівський); цей прикметник, із наголосом на першому складі, має й друге значення, відповідне до російського складный, тобто "доброї будови тіла": "Її постать, повна, тілиста і разом складна, її свіже лице… все разом заворушилося в кількох дзеркалах" (І. Нечуй–Левицький).

Прикметник складаний указує на річ, яку можна складати: "Кулемет із трьома складаними ніжками" (з перекладу М. Пінчевського); "Поки чекали гостей, Стьопа витяг на палубу складаний гумовий човен, так званий кліпербот" (М. Трублаїні). Такий предмет, як кишеньковий ножик, може бути не тільки складаним, бо частини його складаються, а й складним, якщо в ньому є багато приладів, призначення котрих важко відразу збагнути.

Старий і давній

Іноді доводиться чути: "Ми з вами – старі приятелі", – хоч обом співрозмовникам нема й тридцяти років віку. То які вони – старі? Вони – давні приятелі. Але якщо треба підкреслити, що йдеться саме про вік співрозмовників, а не про давність приятелювання, тоді слушний буде прикметник старі: "Ми з вами – старі обоє, багато на віку бачили" (з живих уст).

Природніше, правильніше казати: давня звичка, давнє правило, а не стара звичка, не старе правило. Зате цілком слушно буде сказати: стара (чи застаріла) зброя, старі поняття, старий хрін тощо.

Тривкий і тривалий

Тривала дружба чи тривка? Вогнетривка цегла чи вогнетривала? – постає питання перед людьми, що не замислились над походженням цих прикметників і їхніми значеннєвими функціями. Прикметник тривалий означає, що якась дія чи стосунки між людьми довго тягнуться в часі: "Знову настала тривала мовчанка" (В. Собко). Прикметник тривкий означає "міцний, сталий, такий, що не піддається змінам": "Як буде мур готовий, прийдуть люди і докінчать хати, палати й храми, під захистом тривким їх праця буде тривка й доладна" (Леся Українка).

Дружба може бути тривка, цебто міцна, і тривала, що визначається довгим часом. Цегла – тільки вогнетривка, бо йдеться про її стійкість чи тривкість перед дією вогню, а не тривалість перебування в вогні.

Чисельний і численний, багаточисельний

Прикметники чисельний і численний часто плутають, ставлячи їх не там, де треба: "Цього разу збори були чисельні", "Між населенням півночі й півдня країни є велика численна різниця".

Прикметник чисельний указує на те, що стосується числа, що бере за основу числові вирази: чисельний аналіз, чисельна перевага, чисельна переконливість тощо. Прикметник численний означає "наявний у великій кількості": "Небо заступали хмари. Вони насувалися з заходу, закриваючи собою численні зорі" (А. Шиян); "Почалася система численних гірських хребтів" (О. Гончар); "… численні тріщини в'юнились у всіх напрямках, ніби сітка жил" (І. Вільде).

Отже, в двох перших фразах треба було написати: "збори були численні", "велика чисельна різниця".

Інколи трапляється в наших газетах і такий дивний прикметник: "Мітинг був багаточисельний". Слова багаточисельний, яким автор газетної замітки хотів підкреслити, що на мітинзі було багато людей, нема в українській мові, є прикметник численний, який і треба було тут написати: "Мітинг був численний". Якщо авторові хотілось посилити враження, він міг би додати: дуже (вельми) численний.

ДІЄСЛОВА

Дієвідміна слів дати, їсти, відповісти, розповісти, бути

Дієслова в другій особі однини теперішнього часу та в майбутньому часі доконаного виду мають закінчення — еш (-єш), — иш (-їш): хочеш, будуєш, вариш, гоїш, захочеш, збудуєш, звариш, загоїш.

Відгуки про книгу Як ми говоримо - Антоненко-Давидович Борис (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: