Сковорода (симфонія) - Тичина Павло

На пагорку По-
літик.
Так от в чім річ. Фабричний зараз (а я ж за ним стежу)
промовив незвичні для нього три слова: енергія, тяжіння,
рух.
Вельможний
Чекай,— та це ж філософські категорії! Звідки вони мо-
жуть взятись у простої людини?
Політик
Тут якась е загадка, не інакше! То вчора в кишені у нього
знайшлась французька книжка; сьогодні він філософськи-
ми категоріями говорить, а ще і сама одежа його, зверніть
увагу...
Голоси
А йдіть уже сюди! Що це ви диспут кинули напризво-
ляще?!
Вельможний
(раптом кляснув пальцями)
А що, якби оцю його одежу та якось... (злобним душиться
сміхом) отак як-небудь...
Політик
...не як-небудь, а просто (підхихикує)... Ви мені дозволите
замість вас розпорядитись? Начитники!
Ті вже прибігли.
Зайдете іззаду, як знак подам, і он того... свитину ножиця-
ми чик-чик... ви розумієте?
Вельможний
Ох чорт! Ножицями! (Аж свиснув.)
Політик
Хай розкриється диявол, хто він такий. (Аж підскочив.)
І вони, слиною вихихикуючи, один за другим подріботіли до гурту.
Астролог
(одриваючись од прозірної труби)
Отже, тепер при всіх іще раз повторити хочу. (До Сково-
роди.) Ти учора перед нами теорію метеорів заперечував.
Арістотель, як відомо, небесні тіла уважав за вічні й без-
смертні. Навіщо ж ти, скажи, фізіологію підносиш? Нащо
про Епікурів лист до Піфокла нагадуєш?! Міфи навіщо
одкидаєш? По якому праву?
Балет рухами передає теорію метеорів.
Сковорода мовчить.
Філософ
(байдужим тоном)
Ти у своїх творах кажеш: гряде світ веселий. Що
ти цим хочеш підкреслити? Що в Європі зараз мільйони
безробітних? Та й кому саме буде весело в новому світі —
вам чи нам?
Політик подав знак рукою, але тут саме Цундра обернувся, і начит-
ники тільки й устигли ножицями клинок поли відбатувати.
Вельможний
Хреста сюди! Воздвигнемо перед ним, хоч тоді отямиться
безбожний. (Розвалився в кріслі перед трибуною.)
Клобук
(з піднесеним хрестом у руці)
Усовіщаю! Просю! Сам за тебе ридаю. Ну, от ти вишукуєш
якусь мову міжнародну, але признайсь: раз у тебе проска-
кує слов'янщина — виходить, все-таки ти наш? І оці твої
непослушенства (виступ проти закону божого в Переясла-
ві, дерзотний намір заснувати приступний для всіх уні-
верситет у Харкові) — еге ж, це тільки непорозуміння?
Ксьондз
За твоє знання латині підніс би я тебе до небес. Але... ти
от десь чи писав, чи говорив, ну, словом, найсвятішого папу
римського до якоїсь негарної хвороби приплітав. Чи мо-
жеш ти зараз посвідчити по-латині, що у папи Лева X
дійсно-таки од тієї хвороби ніс був провалився? Це раз.
Друге. Ти ось десь чи писав, чи говорив... ну, словом, у ці-
лющу силу молока діви Марії, по пляшці якого переховує-
ться у нас у Римі, Парижі та Реймсі, ти ж не віриш і досі?
О матко боска! Боїогога! Ьасгітога! Покарай ти оцього не-
гідника, що в молоко твоє не вірить, і благослови ти нас
на хрестовий похід!
Балет рухами передає хрестовий похід.
Та що це справді — скеля непорушна, чи як?! Я таки на-
п'юся холодної води на тебе! (Поклав ногу на трибуну.)
Покликати бабу-шептуху.
Баба вже тут.
Ей ти, бабо! Ось цей простоволосий казав, що ніби...
Баба
(до Сковороди)
Ти бешихо-бешище, ти нежить-нежитище, я буду тебе ви-
шіптувать, буду намовлять: тут собі не стоять, жовтої кості
не ломить, щирого твого серця не нудить (закашлялась).
Етнограф
(прицмокуючи)
Ну до чого ж прекрасно звучить: і щирого твого
с е р ц я... (Записує.)
Вельможний
Та дайте ж мені сказати слово! — залопотіли...
Баба
...не я помагаю, господь помага, своїм духом подиха (дму-
хає тричі навхрест і тричі плює). Поможи мені, мати божа,
другим разом, іншим часом, іншої години, іншої часини
цю бешиху шептать і всі святі лікарі до помочі ззивать.
Вельможний
Свине! (Обтирає око.) Ти ж хоч дивись, куди плюєшся.
(Тоном вище.) А ось він казав учора, що ніби щастя чор-
ній кістці, чорному народові належить!
Баба
Е, паночку-князю! Щастя як трясця — кого хоче, того й на-
паде.
Етнографи
(радісно)
Ви чуєте? — стареча мудрість...
Філософи
О-о! (Посхиляли голови. Нюнєчки плачуть.)
7* 195
(перекривляючи бабу)
Кого хоче, того й нападе. (До етнографів.) А ви
чого пораділи? Еж за цією мудрістю виходить, що й кріпа-
ки можуть розраховувати на щастя? Тож треба зробити
так, щоб цього не було. То що ж це, ще скажете: й шлюби
вищої раси з нижчою дозволити? Нехай псують кров,—
га? Ну, а історики ж куди дивились та антропологи? Чого
поправок у народну мудрість не давали? Покликати
кравців!
Кравці вже тут.
Зараз же усім моїм слугам, усім майстровим, потім і самі
собі поміряйте носи сантиметром! Як тільки запримітите,
що в когось череп не такий,—утюгом по голові нечестиво-
го! А ви, учені, сідайте на землі — і щоб расова теорія
готова була тут за хвилину.
Учені сідають по-турецьки й без додержання певного ритму, мов ті
курчата, що п'ють воду — гляне кожен з них на небо,— та й знов
устромиться пером у книжку, погляне на небо та й знову пише.
Утюг кравці розгойдують, щоб кинути слузі у голову, і от уже
летить він у повітрі,—раз! Слуга відбив рукою той удар —утюг
професору попав у ногу. "Галай-балай! — котячий голос закри-
чав.— Алілуя!"
Сковорода усміхається.
Вельможний
(поданеє прочитавши)
Ага. Ну, тепер більш-менш добре. Підемо ж далі. Бабо!
(Указує ногою з трибуни на Цундру.) А ось отой обідра-
нець казав, що кріпаки можуть скинути панів і що вони
колись працюватимуть на громаду.
Баба
Е, паночку-князю! Не стане риба раком. Мужик? Создав
бог та й ніс висякав.
Етнографи
Бабина мудрість! Записуймо ж ми кожен вислів, кладімо
на ноти, у словники заводьмо, розповсюджуймо.
Етнографи хутенько сідають по-турецьки, живо кладуть бабину
мудрість на ноти і зразу ж пробують на голос, перевіряючи ка-
мертоном.
Другий утюг летить у голову служниці. Політик подав знак рукою,
але тут саме Цундра обернувся, і начитники тільки й устигли
розпанахати свитину ззаду.
Вельможний
Підніміть мене! (Слуги разом з кріслом піднімають його
вгору. Вельможний скочив на трибуну.) Принесіть папугу!
Папугу принесено.
Говоріть усі хором: папуго, папуго, летючий попугайло...
Всі, крім Цундри, Сковороди та сонного пророка, теж і собі пови-
лазили з ногами па ослопи.
Хор
Папуго, папуго, летючий попугайло, скажи, що говорив
оцей-о філософ проти нас, дворян, проти попів, проти
цариці?
Папуга
Ара! (Як, як?) Кара!
Вельможний
Філологи, що означає?
Філологи
Бачте, неясно вимовляє. Коли кара, то це по-турецьки
буде "чорний". Коли ара, то це по-грузинськи "ні".
А може, це французьке Агаск, тобто рисова горілка?
Вельможний
Схоластики, ну хоч ви поможіть, нарешті.
Схоластики
По-перше, чорний (пише пальцем у повітрі), по-друге
н і, й по-третє — рисова горілка. Клинувате письмо,
як вам і самим у повітрі видно, від тисячолітньої давнини
подекуди стерлося (протирає письмо в повітрі й здмухує),
але зміст прочитати все-таки можна. (Читає.) Неграм і
взагалі всякій іншій чорній людині (хоча б вона й білу
шкіру мала), людині робочій в цивілізованому світі кате-
горичне ні: щодо державних посад, щодо стану громад-
ського, щодо освіти. Горілку? — будь ласка! Сухий за-
кон тут ні до чого,— горілкою нехай спивається хоч і вся
нижча раса, аж поки не виродиться зовсім.
Хм. Дотепно. Ви заслужили орден кайзерового чобота.
А все ж таки що скаже баба?
Баба
А що ж я скажу: бог, не інакше як бог ув образі попугайла
промовляє.
Попи один по одному захрестились.
Філологи
А правда. Тепер і ми вже пригадали, що на якихсь остро-
вах, якоюсь там мовою ара це ж означатиме бог.
Всі
Бог! Бог! (Танцюють на ослонах.)
Аж тут як не бомкне із степу — всі так і покотились
додолу. ...перестрілювання запахкало і, в різних кінцях заклекотів-
ши, обірвалось. Шибка, брязнувши, скалками розлетілася з балкона.
Пані
(з вікна)
Цвірінь? Хто це тут у вікпа стріляє? (В глибину кімнати.)
Плакун-Гребіночко, а вийдіть погляньте, де наш попугай-
лонько. (З вікна.) Ви кажете, вітер? Та який вітер, коли
ось куля, відскочивши від стіни, в ікону попала.
Панна
(з другого вікна)
Maman, де тая хустка шовкова, що з такими узорами —
знаєш? Я більш не можу! А що ж, стріляють в ікони, в ре-
лігію серця... Чаша терпіння переповнилась! Піду боро-
тись за свободу,— за свою, панську свободу.
Плакун-Гребіночка
(задом виходячи на балкон)
А я ж казав — вивчайте українські голосіння. О! Вони не
раз ще пригодяться. (Обертаючись.) Чи смерть, чи весіл-
ля, чи то якась божа кара. (Папуга. Кара!) — попугай-
лоньку! любий! (Збігає до гурту.)
А гурт — як та черва на купі. Одне корчиться, а друге його пере-
лазить.
Пророк, прокинувшись, рачки лазить: "Слухайте! Я пророкую..."
розсипає шматки сміху і кожного разу, наставивши вухо, сам себе
слухає.
Сковорода радісно закричав:
"Смійся, фабричний!
Уже ж ми їх звалили,
ч е р е п 'я
черви
реп'я!
Але, оглянувшись, побачив: Цундра, кусаючи губи, грізно міряв
очима направо й наліво, немовби зважував: чи вже пора? А в Ско-
вороди ж просився сміх! Він ізсередини йому десь вибухав, шукав
колюче-вразливого виявлення, кидався і добувався перемоги. Тоді
Сковорода узяв і притулив флейту до вуст.
Вельможний
( стогнучи )
Нічого, панове, нічого. Підводьмося, з божою поміччю
вставаймо. То он із Індії поблискує трохи, та ще з Китаю,
а ми ж нервові дуже. Давайте помовчимо хвилинку, заспо-
коїмось.
Обере-ежно, з переляканими очима сідають, як на гвіздки. Зуби —
то вщухнуть, то знов у цокотливий дріб зірвуться. Скорчились.
Флейта
Татейлера, татайлера —
ну хто ж із нас не гол?
Прославим Уота Тайлерр
живи, Джоне Болл!
Голоси
Довго ще будемо ми з ними панькатись? Довго це буде?
Нарешті, ми вимагаємо суду над ними, ми вимагаємо!
Вельможний
Панове, ви забуваєте, що це ж не суд. Проте я підкоряюсь.
(Кульгаючи, сходить на трибуну.) Перетворимо диспут
на суд.
Далі темп міняється на швидкий, нетерпеливий, всі аж зади-
хаються.
Вони вчора говорили, що земля належить усім?
Голоси: Говорили! говорили!
Про право на труд, про право людини?
Всі. Говорили, ось тут так і записано!
Акробати, чи можете це ви заперечити, роблячи схеми на
трапеціях?
"Можемо". Акробати, штуки витворяючи,— тяп-ляп, і вже вони що
треба заперечують.
Далі. Вони манили людей якоюсь свободою, вольністю зо-
лотою?
Всі. Манили! підманювали!
Один із них трактував святих? Епіграми на богородицю
писав? А другий бога підмінював матерією бездушною?
Клобуки.