Маруся Богуславка - Старицький

Ахмет

Я їй корюсь, пашине... Але й сам

Не відаю, куди і як...

Маруся

Хоч в пекло!

Ахмет

Не вільно тут... Забороня коран...

По місту скрізь...

Маруся (уперто)

Веди, я потребую!

Ахмет

Тривайте! Вмить! (Забачивши Ганну.)

Он хтось стоїть в кутку.

Циганка? Так, її тра розпитати,

Куди зайшли...

Маруся

Поклич її сюди.

Ахмет

Агов! Сюди!.. Гей, циганихо, чуєш?

Тебе зове владичиця!..

Ганна (оправившись)

Ту ж мить.

Маруся (до себе)

З України циганка... (Ахмету.) Відступися!

Її сама я хочу розпитать.

Ахмет кланяється і відходить.

ВИХІД VIII

Маруся і Ганна.

Маруся

Ти чула? Так? Стояв тут ґвалт і лемент...

З яких причин?

Ганна (стає в тіні і зміня голос)

Невольників навчав

Дозорця...

Маруся

Як? За віщо? Що вчинили?

Ганна

Прийшла йому охота, ну і квит!

Та й слід, щоб їм не вигоїлись спини...

Маруся

Напасники, кати!!

Ганна

Чи ж жаль тобі,

Яснішая пашине, того бидла?

Маруся

Не лай мені нещасний люд!

Ганна

Пробач,

То ж пси лихі...

Маруся

Циганко, дякуй бога,

Що ти, либонь, з України... не то б

Звеліла б я тебе провчити добре

За речі сі...

Ганна

Величніша ханим

Яснішого владики на схід-сонці,

А що тобі гяурський дикий край,-

Хіба його ти знаєш?

Маруся (нервово)

Знаю, знаю!!

Ганна

Мечетей там нема, а все церкви

З хрещатими дзвіницями... і віра

Не права там, а християнська...

Маруся (збентежено, набік)

Ой,

Що діється зі мною? Голос... голос...

(До циганки.)

Хто ти єси?

Ганна

Циганка із степів,

З-над Росі...

Маруся

Як? З-над Росі?.. Боже милий!

Ганна

Хіба і Рось ти знаєш?

Маруся

Знаю все.

І Богуслав...

Ганна (зближається)

Так, знати, пані звідтіль?..

І не забула й досі тих країв

За розкішшю, за бучною пихою,

За втіхами, за чадом...

Маруся

Зроду ні!

Хіба здола хто витруїти з серця

Питимий рід, красу родинних місць...

Але хто ти... на бога! Голос... голос!

Ізмалку він у серденьку бринів,

Під згуки ті воно жило і билось...

Циганка (зрушено)

Циганка...

Маруся (хутко підходить)

Ні! Не крийся, я молю,

Не одвертай прихильного обличчя,

Не муч мене!.. Я вся тремчу... Поглянь,

Моя душа щось прочува...

Ганна (не видержала, кидається і обнімає)

Марусю!

Маруся

Ой! Мамо!! (Припада з риданням.)

Заніміли.

Ганна (по паузі)

Так!.. Дитино!.. Моя кров!..

(Обніма.)

Ріднесенька, єдина!..

Маруся

Я стеряюсь...

(Істерично цілує і руки, і вид, ридаючи.)

Матусенько... Лебідочко моя!

Ой, як пече... як солодко... як любо!..

Це, певне, сон...

Ганна

Ні, це не сон - жива я!

Півсвіту я сходила, щоб дізнать,

Де донечка, моя остання втіха,

Щоб вишукать і визволить з рабинь...

Від туги я звелась на тінь, Марусю,

Від катувань постаріла вкінець...

Маруся

Ой ненечко!.. Моя порадо тиха!!

Як по тобі нудилась страшно я...

Як радісно... яке тепера щастя!

Не знаю пак, що й діється мені...

І плачу я й сміюся... Мати божа!

Ти зглянулась.

Ганна (пильно)

Чи панні пресвятій

Ти молишся, чи, може, вже пророку?

Маруся (змішалась)

Не вільно тут... Що ж проти сили?

Ганна (строго)

Ні!

Зламать закон, занехтувати віру

Мене б ніхто примусить не здолав!

Маруся

Душею я все та ж...

Ганна

Так утечімо

В Україну!

Маруся

Мамусю... а дітки?

Жоною я коханого...

Ганна

Ой доню,

Хоч пошануй... Мені б радніше чуть,

Що згинула від ґвалту, а виходить -

Ти серденько по волі продала,

І зрадила і бога, і дружину...

Маруся (кидається в ноги)

Матусенько, простіть мені, простіть!

Погляньтеся ласкавим оком... доні

Не прокляніть! (Цілує ноги.)

Я винна... Серце враз...

Ганна

І ворога Украйни покохала?

Маруся

Не ворог він!.. Він присягавсь мені

Довіку край мій рідний боронити,

Не брать в ясир... в гарем...

Ганна

Ха-ха-ха-ха!

Гаразд поклявсь... і поняла ти віри?

Маруся

Не кривдив він у слові...

Ганна

Як?! Та ти

Чи з чаду, чи сліпуєш нарочито?

Не кривдив? Ха!! Та він дурив тебе,

Як те дівча...

Маруся (сплеснула руками)

Ой мамо, мамо! Що ви?!

Ганна

Так, все дурив!.. І розум твій сп'янив

Розкошами: невольників тут сила -

Край палацу сидять вони в тюрмі.

Маруся (лама руки)

Не знала я... не відала... клянуся...

Ой лелечко!.. Ой ненечко... повір!

Яке страшне пробудження від сону...

Яка сама собі стаю гидка!

Сп'яніла я, чи... одібрав бог розум...

Чи кара то за втіху грішну... Ой,

Омана зла, нечуте ошукання!

Яка ж тепер безщасна я!! Ой, чом

Мене малу ти до схід сонця, мамо,

Не кинула в колодязь? Чом мене

Ти в пелюшках не задавила зразу?

Навіщо ти пустила на сей світ

Своє дитя,- на горе, на гризоту,

На поквил злий... на сльози навісні?!

Ой лелечко!.. Не можу ж я признати,

Щоб мій Гірей... щоб місяць мій ясний...

Мене дурив...

Ганна

Піди в тюрму,- там гине

Від мук тяжких хрещений руський люд,

Краса бійців, лицарство наше славне,

Що віру й край боронить від сіпак,

Що і сюди забилося з завзяття,

Щоб визволить тебе від бусурман,

Вернуть у рід Марусю Богуславку...

Маруся (не при собі)

Ой лелечко (хитається), з-за мене стільки мук?

Я буду там... я попрошу Гірея -

Він випустить...