Два веронці - Вільям Шекспір

Його запеклий ворог; тож-бо мусить

Сказать їй все його найкращий друг.

Герцог

То маєте ви взяти це на себе.

Протей

Звільніть мене від цього, ваша світлість!

Шляхетному синьйорові не личить

Негідно так брехати, ще й на друга!..

Герцог

Як ваша похвала не помогла б,

То й наклеп ваш йому вже не пошкодить;

А через те - однаково для вас,

Чим маєте мені ви прислужитись.

Протей

Я вам скоряюсь, герцогу шляхетний;

Як зможе вплинути на неї наклеп,

Вона розлюбить Валентина швидко.

Та викинуть із серця ту любов

Не значить закохатися у Турйо.

Туріо

От саме через те, як почнете

Ви з неї витягать любов до нього,

То щоб, бува, не сплуталась вона

Й не стала негодяща, постарайтесь

Схилить її до мене; а для того

Ви маєте мене так вихваляти,

Як будете ганьбити Валентина.

Герцог

Тож ми звіряємось на вас, Протею;

Нам Валентин розповідав, що ви

Десь-інде маєте свою кохану

І що нездатні зрадить ви й зламати

Присягу. Через те я дозволяю

Вам з Сільвією бачитися вільно.

Вона сумує, плаче і нудьгує,

Та вам, як другові його,- зрадіє;

Ви зможете намовити її

Забути Валентина й покохати

Того, хто друг мені.

Протей

Зроблю я все,

Що тільки зможу, пане мій. А ви,

Синьйоре Туріо, не відступайтесь;

Вам слід було б піймать її, мов пташку,

В сильце пісень любовних та сонетів,

Що в них бриніла б непохитна вірність.

Герцог

О так, поезія - небесний дар,

І в ній могутня сила!

Протей

Заспівайте

Про те, що на олтар її краси

Ви офіруєте і ваші сльози,

Й зітхання ваші, й ваше чисте серце!..

Пишіть, допоки стане вам чорнила,

А висохне - пишіть сльозами. Хай

З отих рядків - і ніжних, і жагучих,-

Кохання ваше промовля до неї.

На чародійній лютні ув Орфея

Бриніли замість струн поетів жили; 28

І звук їх золотий, коли він грав,

Пом’якшував гранітні скелі й крицю,

І тигрів приручав, і викликав

З безмірної морської глибини

Левіафанів-велетнів 29 на берег,

І їх примушував іти в танець!

Отож, сумні елегії зложивши,

Ви прокрадіться нишком уночі

До любки під вікно і, запросивши

Музик чудових, в супроводі їх

Співайте їй сумної серенади.

Так щоб кохана врешті зворушилась!

А безгомінна ніч була співзвучна

Благанням тужним пісні про кохання...

Оце єдиний шлях до серця панни.

Герцог

Так може вчить лиш той, хто сам кохає.

Туріо

Я цеї ночі виконаю все,

Що ти мені порадив. Отже, мій

Наставнику, ласкавий мій Протею,

Прошу тебе, ходім до міста разом,

Щоб там музик чудових напитати;

Я маю вже добрячого сонета

І ним чудовий задум твій почну.

Герцог

Час добрий вам, синьйори.

Протей

Ваша світлість,

Ми до вечері ваші вірні слуги;

По тому ж візьмемось до справ...

Герцог

Ні-ні!

Не гайтеся, я відпускаю вас.

Виходять.

Ліс поблизу Мантуї.

Входить кілька розбійників.

1-й розбійник

Тримайтесь, хлопці, он іде прохожий.

2-й розбійник

А хоч би й десять,- бийте їх, не бійтесь!

Входять Валентин та Спід.

3-й розбійник

Спиніться! Стійте! Нічичирк!.. Хутчій

Давайте все, що маєте, а ні,

То зв’яжемо й самі повідбираєм.

Спід

Синьйоре, ми загинули! Це ті

Негідники, що їх тут навкруги

Бояться всі мандрівці.

Валентин

Друзі...

1-й розбійник

Ні

Не друзі ми: ми - ваші вороги!

2-й розбійник

Та цить! Послухаймо його, що скаже.

3-й розбійник

Клянусь моєю бородою,- правда!

Здається, він пристойний чолов’яга.

Валентин

То знайте ж, нічого мені втрачати.

Мене так тяжко доля покарала,

І сам не знаю за що!.. Все добро,

Що маю я,- це мій нужденний одяг.

Як тільки ви роздягнете мене,

То й візьмете усе моє багатство.

2-й розбійник

Куди простуєте?

Валентин

В Верону.

1-й розбійник

Звідки ви йдете?

Валентин

З Мілана.

3-й розбійник

А довго там жили?

Валентин

Шістнадцять місяців, і жив би й довше,

Коли б не вигнала мене звідтіль

Лукава доля.

1-й розбійник

Ви вигнанець?

Валентин

Так.

2-й розбійник

За віщо ж вигнано вас звідти?

Валентин

Ох,

За те, про що мені й згадати гірко...

Я вбив там одного й тепер караюсь;

Але я вбив його у чеснім герці,

Без підступу й без ошуканства.

1-й розбійник

Ну,

Якщо це так, нема чого й каратись.

Невже вас вигнано за ту дрібницю?

Валентин

Атож, ще й радий я, що лиш на цьому

Все лихо окошилося.

2-й розбійник

Так-так...

А мови знаєте ви чужоземні?

Валентин

Я замолоду мандрував чимало,

Й завдячений цьому, що знаю їх;

А ні, то попадав не раз би в скруту,

3-й