Катастрофа - Бердник Олесь
Тепер пора ввімкну-ти просторовий бьо Сі. Хай виручає він його з фортеці підступного Умта!
Блискавичний спалах! Тайя-Боги закричали, затулили руками осліплені очі. А коли вони подивилися по-перед себе, то Рі-о в залі не було…
— Він використав просторовий ефект Сі, — важко сказав Умт. — Тепер його не затримати! Доля сама диктує, що робити далі. Тайя-Боги! У нас нема іншого виходу — треба знищити планету! Ми це зробимо рука-ми самого Рі-о!..
ПРОБУДЖЕНА ПЛАНЕТА
Історик Зі-ур був щасливий. Доля послала йому своє останнє вітання, і тепер він недаремно проживе дов-гий і многостраждальний вік. Та-іну сколихнули вселенські події! Вона прокидається з багатоспірального сну!
Зі-ур взявся за роботу. Голоси іл доносили до нього відомості з усієї планети, за стінами скромного при-тулку історика вирував океан Тайя, що на різні лади сприймали неймовірні події.
В мороці тісного приміщення Зі-ур сидів на м’якому ца і, розжовуючи п’янкі листки ку-кі, диктував еле-ктронному помічнику. На сріблястій стрічці виникали чорні знаки, вони об’єднувалися в символи слів, фраз, понять. Електронний помічник в глибині свого механічного мозку записував спокійну, неквапну розповідь про той день, коли над Та-іною прокотилися Аті нового часу…
"…Не встигла Зірка-матір впасти за грань далекого океану, як почувся перший удар. Він був слабенький, але його почули всі Тайя. Планета задрижала, ніби прокидалась з довгого сну.
Так воно й було. Спіралі, заповнені одноманітністю і тишею виродженого розуму, закінчилися.
Перед цим день і ніч іл всепланетного зв’язку розносили над світом вістку про великий почин Рі-о, про план давно померлого фізика Сі, який мріяв перебудувати клімат на Та-іні.
І ось… почалося.
Я чую за стінами клекіт. Тайя витають в повітрі, вони зупиняються, про щось радісно розмовляють. В той день половина Тайя не з’явилися в Будинки Контролю. Тисячі дра попрямували до материка Аре, бажаючи розпочати нове життя.
Вищі Сфери не перечили цьому. Тільки іл передав звернення Тайя-Бога Умта до всієї планети.
Умт говорив:
"Вищі Сфери не перечать новим ідеям. Хай твориться воля бога долі Ні-іси.
Але Вищий Дух говорить: хто втручається у прихований зміст вселенських подій, хто тривожить таєм-ницю Праматері Всього Буття, хто намагається змінити встановлений хід подій — той викликає гнів Космічних Сил Природи.
Вищі Сфери попереджають всіх Тайя про небезпеці нових шляхів. Радість і блаженство — тільки в древ-ній традиції. Пересичений благоденством розум бажає нового? Нехай іде йому назустріч. Але коли наступить день розплати — нехай всі Тайя згадають віщі слова Вищих Сфер!"
Як крижаний вітер прокотилося над планетою лиховісне попередження Умта. Багато хто з Тайя, переля-кані його виступом, повернулися у свої житла. Але мільйони юнаків і дівчин не додали значення словам ча. Вони радісно проводжали Матір-зірку, що пішла за мрячний обрій на чверть ур раніше, ніж звичайно.
Пройшла ніч. Наступив новий день.
Та-іна оберталася вже вдвічі швидше. Владна рука Тайя встановлювала їй нові закони!
Океан почав затоплювати прибережні низовини, урагани міняли напрямок. На Луа-Доу — головне посе-лення Центрального материка — ліг товстий шар са, але через трохи ур налетів гарячий вітер і перетворив його в бурхливі потоки, що помчалися до океану.
По планеті поповзли тривожні слухи. Зв’язок нічого не повідомляла про хід робіт на екваторі. Мовчав й Умт. Чекали виступу Рі-о, але дарма. У повітрі стояла страхаюча тиша.
А Та-іна неухильно прискорювала своє обертання, і Мати-зірка вставала серед грозових хмар багряна й лиховісна..."
ЩЕ ОДНА ЗРАДА
Над материком Арі бушували неймовірної сили вихри. Повітряні потоки направлялися до гігантських установок Рі-о, пущеним у дію кілька днів назад. Там, над ланцюгом з десяти островів, устали мрячні стовпи радіації могутнього поля, піднімаючись крізь хмари до тьми космічного простору.
Рі-о, повернувшись із Палацу Вищих Сфер і включивши установку Сі, облетів на своєму дра всі острови. Він заспокоював місцевих жителів, наляканих небувалими ураганами й гуркотом, пояснював, що відбувається із планетою. У поселенні Тью-Ха він зібрав на великій площі втікачів із Центрального материка й звернувся до них з такою мовою:
— Вищі Сфери показали свою справжню особу. Вони вдавано не перешкоджали роботам на екватор ре. Тайя-Боги готовлять на нас напад. Боротьба тільки починається. На стороні Вищих Сфер величезні сили, у тому числі й багатовіковій інерції розуму нижчих Тайя. Але ми не зупинимося перед небезпекою. Ми не здамося навіть під погрозою смерті!
Тайя-брати! Починайте нове життя! Скидайте із себе споконвічну завісу відсталості й ліні! Нехай скін-читься нестерпний сон, подібний смерті!
Тисячі Тайя із захватом слухали жагучим закликам Рі-о. А він продовжував говорити, і ока його горіли натхненням, і пориви вітру котили могутній голос над будівлями Тью-Ха:
— Ще кілька днів, і Та-іна одержить новий клімат. Оживуть рівнини, густі зарості покриють безплодні ущелини центрального материка. Тайя вийдуть на плантації, стануть працювати і відчують себе не рабами Тайя-Богів, а господарями власної долі! Ви вже не будете з’являтися в Будинки Контролю, щоб віддавати свою психіку, свою волю за їжу, вбрання і видовища. Ви самі створите все, що потрібно для радісного життя, і відчу-єте велике щастя творчості і свободи!..
Після виступу Рі-о повернувся на Ма-ото. Біля керівного центру його зустрів Нур. Обличчя учня було сі-рим, очі його горіли лихоманково.
— Що сталося, Нур? — здивувався Рі-о.
— Біда, Учителю!
— В чому справа?
— Установки виходять з ладу!
— Хто тобі сказав це? — крикнув Рі-о.
— Контрольні прилади.
Рі-о стрімголов кинувся в отвір керівного центру, поплив вузьким коридором в глибину підземелля.
Він не звертав уваги на те, що Нур наздоганяє його, що він спрямовує на свого Вчителя вістря випромі-нювача.
Блиснув зеленкуватий промінь. Рі-о застогнав, заколихався в повітрі, судорожно повернувся до Нура. Спаралізований розум втрачав свідомість, ічі важко склеплювались. Кинувши страшний погляд на зрадливого учня, Рі-о впав на кам’яну підлогу.
Хутко оглянувшись, Нур відкрив отвір в боковій стіні і вкинув непорушне тіло учителя в темне примі-щення. Закривши важкі металеві двері, він ударом випромінювача зруйнував механізм відкривання. Тепер Учи-телю звідси не вибратись!
Після цього Нур помчав униз, до керівного пульта. Він гарячково міняв програми установок, посилював потужність радіації поля За. І одразу ж заколихався навколо грунт. Глухо застугоніло. Установки Сі одержали потужність, що була в десятки разів вище від попередньої.
Випливши з підземелля, Нур кинувся до житла вождя Ро-а. Його зустріла злякана Мі-а. Вона сполохано прислухалася до грізного гуркоту, що долинав від океану.
— Що сталося, сей Нур? Що там сталося? Чому так трясеться Та-іна? Де Рі-о?
— Нема Рі-о! — зловісно відповів Нур. — Все закінчено! Ми летимо звідси!
— Хто ми? — не зрозуміла Мі-а. — Чому нема Рі-о? Що ти говориш, Нур?
— Я знищую установки Сі. Я знищую планету. Таке веління Тайя-Богів! І я — один з них! Ми почнемо нове життя на Тва-дьї. Чуєш? Я люблю тебе, Мі-а! Іди зі мною, і ти матимеш небесне блаженство!..
Мі-а дивилася в маніякальні очі Нура, заціпенівши від страху, а він, схопивши її за руки, шепотів:
— Кому потрібні його нікчемні плани? Боротися заради нижчих Тайя! Раби й самі не знають, чого вони бажають! Є лише одна цінність у Космосі — бажання особи! Моє бажання! Твоє, Мі-а! Ти будеш зі мною — відповідай? Ми негайно вилітаємо до Палацу Вищих Сфер!..
Мі-а мовчала, приголомшена почутим. Обличчя її посіріло, як у мерця, вуста дрижали. Як бути? Де ко-ханий Рі-о? Чим допомогти йому?
А Нур шаленів.
— Ти мовчиш? Ти не хочеш? Так я змушу тебе!
— Іг-ра покарає тебе! — застогнала Мі-а, в розпачі простягаючи руки до зрадника.
Очі Нура освітилися мстивим полум’ям. Він радісно засміявся.
— Чудово! Ти сказала — Іг-ра! Як добре, ще нагадала мені! Треба знищити прокляте сховище Іг-ри! Де воно?
— Я не знаю! — крикнула Мі-а з гнівом. — Що ти хочеш від мене?
— Тільки правди! Старий вождь говорив, що ти знаєш таємницю сховища. Де воно?
— Не скажу!
— Скажеш! — загрозливо прошепотів Нур, насуваючись на Мі-а. Чорні очі його, випромінюючи потоки енергії ло-ла, прикували Мі-а до підлоги. Руки її опустилися, голова безсило схилилася, очі погасли. Почувся безвільний голос:
— Що бажає Тайя-Бог?
— Отак краще. Де сховище Іг-ри? Де вхід до нього?
— В ущелині Ус. Між великими Тьо. Вхід під кам’яними ма-ура…
— Чудово. Я поспішаю туди. Вже більше ніхто не скористається спадщиною Сі. А ти — чекай мене. Ти моя. Розумієш?
— Я твоя, Тайя-Бог, — покірно згодилася Мі-а. — Я буду ждати тебе…
Він зник. Дівчина, схлипуючи від страшного болю 8 голові, лежала на підлозі житла. Вона забула про Рі-о, про батька, про долю острова і Та-іни. Вона думала про одне: зараз повернеться Тайя-Бог. Вона любить його. Вона полетить з ним у небо. Вона матиме велике блаженство…
Гриміла далина. Урагани несамовито шматували листя дерев, ламали стовбури, котили пилюку і дрібне каміння над островом. Велетенська хвиля вдаряла в скелю і досягала притулку старого вождя, скроплюючи йо-го міріадами бризок. А Мі-а не чула, не бачила нічого…
Та ось над нею хтось з’явився. Вона схопилася, схилила в покорі голову. Почувся її слабенький голос:
— Я готова, Тайя-Бог! Ти повернувся?..
— Що з тобою, доню?
Мі-а здивовано поглянула поперед себе. Перед нею стояв не Нур, а батько, старий Ро-а. Він занепокоєно дивився в її бліде обличчя і говорив:
— Ти ніби зачарована. Що трапилося? Я шукаю Рі-о. Океан виходить з берегів. Тайя бояться. Де знайти Учителя?
— Ти кажеш… я зачарована,—шепотіла Мі-а, бездумно дивлячись на батька… — Зачекай… я згадаю… Тут був Нур… Я повинна слухатись його, ждати його… Рі-о нема…
— Як нема? — несамовито скрикнув Ро-а.
— Нур знищив його… Учитель в підземеллі. Нур казав, що Та-іна загине! Він попрямував до сховища Іг-ри, щоб знищити його…
— Хто вказав йому сховище? — грізно запитав вождь.
— Я…
— Ти зрадила велику таємницю?..
— Я не знаю, батьку… Він мене примусив…
Він дивився на мене страшно. І я сказала все…
Ро-а на одну мить задумався.
