Катастрофа - Бердник Олесь
Зірка-матір померкла, давала менше світла. Са-вани са товстими пластами вкривали рівнини і родючі ущелини, страшні урагани з грозами виганяли Тайя з високогірних плато.
Відхилився полюс Та-іни, змінилося її положення в просторі. Вчені вияснили, що катаклізми були ви-кликані внутріпланетними процесами. Життя на Та-іні було під загрозою.
Тоді великий фізик того часу Сі запропонував гігантський проект перебудови: прискорення обертання Та-іни і переведення її на ближчу до Зірки-матері орбіту. Проект розглядала вся планета, він захоплено був зу-стрінутий мільйонами Тайя. Вищих Сфер ще тоді не було. їхні попередники об’єднувалися в Планетній Раді Науки. Дискусія схвалила задум Сі. Навколо фізика об’єдналося багато молодих учених, запалених його при-страстю, його далекосяжними ідеями, його мріями про славне майбутнє Тайя.
Символом Сі та його соратників стала легенда про Та-іну та бога світла Іг-ру. "Пора визволяти Іг-ру!" — проголосили вони.
"Пора визволяти Іг-ру!" — повторяли всі прості Тайя, які бажали не нікчемного животіння, а великої, славетної долі.
В тому заклику були не просто слова, а великий смисл.
Сі говорив:
— Природа сама штовхає нас на пошуки. Нам треба не лише покращити клімат, а н подумати про наші грядущі покоління.
Нам потрібне велике знання для всіх Тайя, а не для окремих обранців, які можуть зловживати ним.
Нам потрібний ясний шлях, не завалений забобонами і консервативними поглядами минулих віків, шкід-ливими традиціями.
Великий спалах духу, викликаний сміливими проектами Сі, творив чудеса в ті славні дні. Саме тоді було відкрито найбільше таємниць природи, силами яких Вищі Сфери користуються дотепер. Сі створив теорію, що охоплювала єдиною формулою всю багатомірність фізичного світу, і не лише того, який відчувався нашими почуттями, а й ще не дослідженого. Це дало змогу оволодіти глибинами науки Ао-ла, побудувати пристрої для пересування в повітрі і під водою, використовуючи могутню і економну енергію єдиного поля За.
Почалася підготовка до здійснення проекту Сі. І тоді сталося страшне.
Один за одним гинули соратники Сі з невідомих причин.
То падали в океан дра з інженерами, що летіли до екватора, то не прокидалися зі сну молоді фізики, які допомагали Сі в створенні сміливих проектів.
Записи в ущелинах Зі-а говорять: група вчених, які пізніше створили Вищі Сфері", злочинно використала могутнє знання психічних сил Ло-ла щоб перешкодити великому почину Сі. Тра — учений, що очолив зрадли-ву групу, говорив цинічно і відверто:
— Зрівняти всіх Тайя в можливостях — це безумство. Навіть природа дає нам приклад великої нерівнос-ті. Чи не кружляють слухняно навколо Зірки-матері планети? Так повинно бути і в суспільстві. Мільйони Тайя, слабіших психічно, повинні жити простим життям. Тягар Розуму хай візьмуть на себе Вищі Тайя, вони й пове-дуть суспільство до гармонійного майбутнього…
Сі, збагнувши підступ групи Тра, розпочав боротьбу. Але було пізно. Він залишився майже без соратни-ків. А крім того, Тра зробив ще одну підлість: він повністю забезпечив нижчих Тайя їжею і всім необхідним, використовуючи зисоку потенцію новозбудованих ба-мо для синтезу. Сі попереджував нижчих Тайя про велику небезпеку. Він боявся виродження населення планети, деградації розумових здібностей. Він закликав не поки-дати праці, творчості, яка є рушієм розвитку і сестрою мрії.
Та нижчі Тайя тоді не зрозуміли останнього попередження Сі. Тра пощастило внести серед них розбрат і сумніви. їм, нещасним і знедоленим, вічним трударям, які в муках добивалися можливості одягатися і не голо-дати, таке майбутнє спочатку здавалося чудовим. Не треба було гнутися в холодні ночі і душні дні на плантаціях, в підземеллях ба-мо. Можна було відпочивати, їсти і веселитись. Наука досягла можливості забезпечити Тайя! Хай живе наука! Ради цього страждали наші предки! їхні діти стали щасливими!..
Так говорили нижчі Тайя, п’яніючи від ілюзії волі.
Вони не могли збагнути в ті дні, що стали жертвами Гра і його групи, що потрапили в ще страшніше раб-ство, з якого не буде виходу ні їм, ні їхнім дітям…
Сі, залишившись в ізоляції, знемагав у нерівній боротьбі. Але його майже ніхто не слухав. Тільки вожді материка Арс зрозуміли його пристрасні слова і не схилилися перед обіцянками Тра.
Безупинна боротьба підірвала здоров’я Сі. Він помер, не здійснивши проекту. Він збагнув, що програв, що тепер над Та-іною прокотяться тисячі спіралей розумової темряви і здичавіння, що наука стане служанкою егоїзму і низьких почуттів.
Передчуваючи це, він створив схованку Ігри — арсенал бога світла, — адресовану грядущим, далеким поколінням. Його проект і все, що зв’язане з ним, його заповіт були записані таємними знаками в багатьох схо-вищах планети. Мені пощастило розшукати такі записи в ущелинах Зі-а.
Багато років я працював над ними, доки збагнув їх суть…
Я смиренно ждав, схилявся перед Вищими Сферами — спадкоємцями підлої групи Тра, щоб узнати про їхню таємницю, щоб побачити, до якого падіння вони дійшли за тисячі спіралей. І я переконався, що Сі перед-бачив усе. Наступив час, коли протиріччя назріли, нижчі Тайя до кінця наситились бездіяльністю і здичавінням, в глибині суспільства народилися несвідомі сили протесту. Тепер нижчі Тайя підтримають нас. Я знаю — боро-тьба неминуча. Знаю, що можлива навіть катастрофа. Але більше ждати не можна. Розум, серце, дух велять дія-ти…
В СХОВИЩІ ІГ-РИ
Нур, ніби прокидаючись зі сну, туманним поглядом глянув на Вчителя і прошепотів:
— Яка гігантська боротьба. Я й не знав цього…
— Про це ніхто не знає тепер, — відповів Рі-о.
— Але звідки Ро-а — старий вождь знає про сховище Іг-ри?
— Сі перед смертю залишив заповіт вождю Ма-ото. Він передав його своїм нащадкам. Так дійшло до наших днів.
— А якби вмер ти, Ро-а, хто б знав таємницю сховища?..
— Моя дочка… Мі-а…
Рі-о жестом подякував вождю за гостинність, рішуче сказав:
— А тепер пора. Веди мене, Ро-а, в сховище. Я мушу знати, на що розраховувати…
— Учителю, — схвильовано озвався Нур, і темні очі його заблищали, — ти візьмеш мене з собою?..
— Ні, — твердо вимовив Рі-о.
— Чому?
— Така заповідь Сі. Залишайся тут, доки я не повернусь…
Старий вождь поглянув на дочку, показав їй рукою на гостя.
— Мі-а, я залишаю гостя на тебе…
Нур розгублено і похмуро дивився, як Рі-о і вождь випливли з житла, попрямували понад берегом і зник-ли в тумані. Обличчя його посіріло, по ньому забігали дрібні судороги. Мі-а торкнулась ніжно його чола, співу-че промовила:
— Чого засмутився наш гість? Ти розгніваний тим, що Вчитель не взяв тебе з собою?
Нур силувано всміхнувся.
— Ні. Я спокійний.
— Неправда. Я відчуваю твій настрій. Зламай його. І не бажай того, чого ще не заслужив. Таємниця від-криється перед тобою тоді, коли вона сама забажає цього…
…Ро-а привів ученого в ущелину, яка глибоко розрізувала острів Ма-ото між двома димлячими горами Тьо. Тут грунт був гарячий, з численних щілин виривалися вихори розпечених газів, бурий туман нависав угорі, ховаючи за густою запоною небо і Зірку-матір.
Вождь зупинився перед химерними заростями кам’яних ма-ура. Вони створювали непрохідні хащі. На-віть дикі звірі боялися пробиратися між ними, щоб не наткнутися на гострі віти, що загрозливо стирчали в різні боки. Рі-о запитливо поглянув на вождя.
Той хитнув головою.
— Тут, — коротко сказав він.
Учений помітив при самому грунті невелику ущелину. В неї ледве зміг би пролізти дорослий Тайя. Рі-о оглянув її, задоволено всміхнувся.
— Надійно сховав скарби Іг-ра великий Сі…
Старий вождь мовчки наблизився до ущелини, ліг на грунт, поповз під нагромадженнями кам’яних рос-лин. Рі-о попрямував за ним.
Ущелина незабаром розширилась. Тайя опинилися в чотирикутному приміщенні, вирубаному в суцільній скелі Рі-о з подивом відзначив, що темрява зникла. Тонке сяйво випромінювалося зі стіни, воно заливало всю схованку. Тут, певно, вже діяли джерела штучного проміння, заховані ще Сі.
Ро-а жестом запросив Рі-о далі. Вони почали опускатися глибше, під поверхню грунту. Здалека глухо до-линав гуркіт Тьо, скеля ледь помітно здригалася.
Вождь зупинився перед глухою стіною. Праворуч від неї височіла червона овальна плита каменю. На ній невідомий майстер висік обличчя Тайя. Воно було сповненим енергії і мужності, погляд спрямований вгору, до зірок. Рі-о довго дивився на зображення, і в душі його втрачалося відчуття, що він дивиться на камінь. Він бачив лише думку, символ, ідею майстра, який передав не стільки зовнішність, скільки внутрішній світ цього І айя.
— Сі? — чи то запитав, чи то ствердив Рі-о.
— Він, — тихо відповів Ро-а.
Рі-о схилився до підніжжя каменя, торкнувся чолом. Те ж саме зробив і вождь.
— Під цим каменем його прах, — сказав Ро-а. — Мої діди поховали його. А скульптуру вирізьбила моя донька, Мі-а. Але нам пора, сей Рі-о…
Вождь зупинився перед глухою стіною, почав голосно говорити якісь незрозумілі слова Рі-о розібрав се-ред них кілька забутих термінів. Це, напевне, був пароль, залишений предкам Ро-а великим Сі.
Справді, незрозумілі для вождя слова були ключем, що відкривав сховище Іг-ри. Стіни здригнулися, безшумно розсунулися на боки. Ніжне зеленкувате проміння полилося з високого, сферичного підземелля.
Рі-о кинувся вперед. Він захоплено зупинявся перед рядами лі-а, торкався їх руками, гладив прозорі де-талі, які були зовсім новісінькі, ніби залишені кілька днів тому. Учений з вдячністю подумав про Сі, про його геніальну передбачливість. Тут були і універсальні лі-а, які могли конструювати і будувати будь-які інші апара-ти, і досконалі ро-да для передачі вібрацій поля думки на відстань та для інших психічних впливів і навіть по-ртативні пристрої Бьо для використання ефектів багатомірності простору.
— Ти задоволений, сей Рі-о? —суворо запитав вождь.
— Я навіть не сподівався побачити таку могутність! — щиро відповів Рі-о.
— Тоді я щасливий. Духи предків моїх спокійно спочинуть. Заповіт Сі почав жити…
— Та-іна не забуде тебе, Ро-а!
— Мені про це байдуже, — сказав старий вождь. Його обличчя набрало гордовитого, величного вигляду. — Я хочу вмерти, знаючи, що Та-іна воскресне…
— Тут заховані страшні сили, Ро-а. Навіть Виші Сфери не мають нічого подібного.
