Катастрофа - Бердник Олесь
Деталі складалися, і нові апарати починали перетворювати породу в собі подібних рядом з своїми "батьками". Нарешті, коли число універсальних лі-а досягло багатьох тисяч, вони підкорилися іншій програмі, заздалегідь закладеній в них.
Механічна армія круто повернула вгору, пробилась крізь товщу порід і вийшла на поверхню острова Ма-ото в ущелинах між Тьо. Потім лі-а один за одним піднімалися в повітря і прямували до сусідніх островів, на яких ніхто не жив. Яскраві потоки штучного проміння залили суцільну пітьму, розірвали запону диму і густого са, закутали Ма-ото.
— Народжується новий день, — шепотіли мао-тяни, виглядаючи з бідних жител і проводжаючи погля-дом дивовижні вогні, що плинули серед хмар.
Потік універсальних лі-а розділився на десять груп. Кожна з них опустилася на призначене їй місце. Во-ни зайняли десять островів, розташованих ланцюгом в поясі екватора.
Розташувавшись концентричними кільцями, лі-а почали проникати в глибину островів. За ними залиша-вся гігантський отвір шириною в тисячі бао .
Рі-о разом з Нуром часто вилітав на своєму дра до місця робіт. Він кружляв над островами, оглядав отво-ри майбутніх установок, радісно говорив своєму учню:
— В середині наступного дня все буде закінчено, Нур. Умт та інші Тайя-Боги навіть нічого не підозріва-ють…
Нур згоджувався з учителем, ховав очі, нібито уважно розглядаючи пейзажі внизу.
А на сході, серед похмурих гір, закутаний важкими хмарами, народжувався новий день. Зірка-матір вста-вала над материком Аре кривава, розгнівана. Разом з нею над планетою котилися жахливі вихори і грози.
Робота підходила до кінця. На островах зяяли на тисячі бао в глибину велетенські отвори. На дні лі-а мо-нтували енергетичні установки, які ними ж були і створені. Ті установки мали перетворювати енергію речовини в енергію поля За. Це і було рушійною силою великого проекту Сі.
В Тью-Ха — великому поселенні на материку Арс — Рі-о побудував підземні сховища. В них готували-ся запаси їжі для майбутніх втікачів з-під гніту Вищих Сфер. Тайя материка готували свої скромні житла для гостей, з нетерпінням і хвилюванням чекали початку неймовірних подій.
На острові Ма-ото, недалеко від житла вождя, було створено міцну, невелику будівлю, занурену в скелю. В ній знаходився керівний центр всієї установки, а також універсальна станція для зв’язку з усією планетою. Рі-о готувався до розмови з нижчими Тайя великих материків Та-іни.
Дійсність несподівано випередила його задум. Зненацька на материк Аре почали прибувати дра з сотня-ми Тайя. Вони не хотіли більше жити безтурботним життям і бажали йти разом з Рі-о, відкриваючи нове майбу-тнє.
Учений був страшенно здивований. Втікачі повідомили йому, що Вищі Сфери вже давно розголосили по всій планеті про підготовку на островах Аре. Вони також запевнили нижчих Тайя, що дають можливість кож-ному вибирати свою долю. Або жити в спокої і достатку, як і раніше, або приєднатися до небезпечного проекту Рі-о.
Учений замислився. Він одразу не міг збагнути, в чому річ. Що задумали Вищі Сфери? Що вони бажали виграти цим хитрим ходом?
Він довго мучився, сумнівався. І нарешті викликав з допомогою шифра універсального зв’язку Палац Великої Трійки.
Перед Рі-о замайоріли обриси знайомої будівлі, розкішних приміщень, а потім… холодне обличчя Умта. Ча Вищих Сфер дивився на Рі-о, і в йото очах, здавалося, тремтіли іскорки стримуваної посмішки. Сколихнувся могутній імпульс думки, учений відчув запитання:
— Довго ж ти збирався поговорити зі мною, сей Рі-о!
— В цьому не було потреби,— спокійно відповів Рі-о.
— Що ж ти бажаєш тепер?
— Хочу попередити Вищі Сфери про свій задум!
— Я вже знаю про нього, — іронічно сказав Умт. — Знає і вся планета, навіть найнижчі Тайя.
І не всі підтримують тебе. Навіть не половина… Гнів народився у серці Рі-о, змусив потемніти його очі, стиснути сухі вуста в різку рису.
— Нещирість — погана зброя, сей Умт, — різко відповів Рі-о. — Ти знаєш, де причина безвілля нижчих Тайя. Ти вкрав їхню волю і тримаєш її в тисячах Оть!
Умт спалахнув, обличчя його затряслося від гніву, але він швидко опанував себе.
— Хто ти такий, Рі-о, щоб взяти на себе відповідальність за долю своєї планети? Ти, мабуть, обвинувачу-єш мене і Вищі Сфери в тиранії, але сам твориш ще більшу сваволю. Чому ти не порадився з іншими членами Вищих Сфер? Чому ти гадав, що ми будемо проти проекту Сі? Чи ти боявся чесної відвертої дискусії?
Рі-о здивувався. Він вражено дивився на замкнуте обличчя Умта і не міг збагнути, що гой хоче, куди ве-де.
— Ти хочеш сказати, що моя перемога в дискусії дозволить вільно здійснити проект Сі?
— Безумовно, — схиливши голову, відповів Умт. — Хоч ми й так, як ти бачиш, не заважаємо тобі. Але ти повинен був подумати про долю тих Тайя, які не захочуть розлучатися з усталеним способом життя…
— Вони не розуміють його ганебності!
— Це ти так гадаєш! У всякому разі, я пропоную дискусію. Спробуй довести свою правоту перед лицем наших кращих учених. Чи, може, боїшся?
— Ні, не боюсь, — гордо відповів Рі-о. — Навіть перед всім Космосом я виступлю з захистом великого проекту Сі…
— Тоді Вищі Сфери чекають тебе через десять ур.
— Учителю, не лети,— почувся тихий, схвильований голос десь позаду.
Рі-о хутко озирнувся. Він побачив Мі-а, що зупинилася в отворі.
Вона простягала до нього тонкі блакитні руки і шепотіла:
— Не лети до них. Вони уб’ють тебе…
— Мі-а, — здивувався Рі-о. — Чому ти тут? Для чого?
— Я відчула серцем… що тобі погано… Я чую щось лихе…
В просторі прозвучала іронічна думка Умта:
— Тебе поучає молода О-тайя ? Тоді, може, відмовишся від дискусії? Якщо боїшся — я гарантую, що ніхто не діткнеться до тебе рукою!..
— Мені не треба твоїх гарантій. Я лечу…
Рі-о рішуче вимкнув мережу зв’язку. Обличчя Умта розтануло в просторі. Мі-а кинулася до вченого, тор-кнулася руками своїх щік, з повагою схилившись перед ним. Потім поглянула йому в обличчя. В її очах стояли сльози, і Рі-о відчував, як за високим, ніжно-блакитним чолом вирує схвильована думка.
— Що сталося, Мі-а? Чому ти така сумна?
— Учителю… Серце віщує лихе…
— Невже ми повинні довіряти серцю?
— Якнайчастіше, Учителю. Хіба проект Сі зроблений не серцем?
— Може, й так… Мі-а… Але я бачу в твоїх очах сльози… Що це значить?..
Мї-а ясним поглядом дивилася в обличчя вченому і шепотіла:
— Я люблю тебе, Учителю…
Рі-о завмер від несподіванки.
— Ти… мене… такого старого?.. Що ти говориш, Мі-а? Хіба мало достойних, молодих?.. Наприклад, Нур…
— Не говори про нього. Він нещирий. Я не хочу й думати про таких… Я віддала душу тобі, як тільки по-бачила… ще тоді, як ти прибув сюди… Ти, мов бог світла Іг-ра! Ти сміливий і прекрасний. Ти несеш життя знедоленим і темним Тайя… Невже відкинеш любов молодої, нерозумної О-тайя?.. Я знаю, що недостойна те-бе…
— Мовчи,— зупинив її жестом Рі-о.— Мовчи, Мі-а. Ти не розумієш, що кажеш…
Рі-о зворушено доторкнувся до чола Мі-а, тихо сказав:
— Хай майбутнє скаже своє слово, прекрасна О-тайя. Ти розумієш мене?..
— Розумію, Учителю… Я ждатиму… Але прошу тебе, не лети до Умта…
— Ні. Мені треба летіти, — рішуче заперечив Рі-о. — Де в чому він правий, цей хитрий Тайя-Бог. Я по-винен переконати не його, а може, молодших членів Вищої Сфери. Хай вся планета буде знати, що їй дасть про-ект великого Сі…
— А якщо підступ, Учителю.. Ти тоді не повернешся… і все пропаде!..
— Я повернуся, Мі-а, — впевнено відповів Рі-о. — І ти допоможеш мені в цьому. Ти і твій батько, старий вождь. Слухай мене уважно…
ОБМАН
К залі Вищої Трійки було тихо, тільки приємне шипіння енергетичних розрядів супроводжувало різкі слова Умта. Тайя-Боги, звичні лише до насолоди і розваг, з страхом і непевністю слухали ча Вищих Сфер. Він говорив:
— Те, що трапилося — закономірно. Ми давно передбачали це, але віковічна пасивність заважала нам ді-яти. Дякувати Рі-о, він допоміг нам осмислити грядущі зрушення. Ми не будемо заважати йому, а мусимо лише направити хід подій по бажаному руслу…
— Я бачу здивовані погляди. Я поясню свою думку. Треба, щоб заряд, що накопичився в суспільстві, ви-лився без шкоди для нас. Хай у цьому вибуху загине сам творець. Тоді ми, Тайя-Боги Вищих Сфер, у наступній тисячі спіралей будемо жити спокійно, користуючись заслуженим відпочинком.
— Серед нижчих Тайя планети народилася думка про волю, про новий шлях для всіх. Хай ця думка оде-ржить крила, хай вона злетить… і впаде на скелі невдачі. Тоді наступні покоління передаватимуть із вуст в уста спогади про страшну катастрофу, до якої призвів проект Сі…
Гомін задоволення поплив між Тайя-Богами, що сиділи колом навкруги Умта. Він, побачивши пожвав-лення членів Вищих Сфер, енергійно вів далі:
— Є два шляхи. Один — найлегший — в тому, щоб сам Рі-о відмовився від свого заміру. Він незабаром буде тут. А другий, якщо перший не пощастить здійснити — полягає в знищенні планети!..
Вигуки страху почулися під куполом залу. Вищі Тайя захвилювалися.
— Що ти говориш, Умт?
— Ми не бажаємо гинути разом з Тайя-рабами!
— Краще всі сили кинути для боротьби!
— Поясни свою думку!
— Заспокойтесь, Тайя-Боги! — іронічно кинув Умт. — Невже ви вважаєте, що я збираюся покінчити са-могубством? Що за дурниці! Але планету доведеться знищити. Вона заражена мью шкідливої ідеї. Рано чи пізно цей мью дасть поштовх — і спалахне нова епідемія…
— Вищі Тайя не загинуть. Ми переселимось на а-лу нашої планети Тва-дьї, де побудуємо чудові посе-лення. Ми створимо в них штучну атмосферу, а пізніше оточимо потрібною атмосферою весь а-лу. Ми переве-демо Тва-дьї на самостійну орбіту навколо Зірки-матері, перетворимо його в четверту планету системи. Нас не багато — Вищих Богів. Ми для себе зробимо все, що потрібно серцю, душі і почуттям. Залишимо в спеціальних поселеннях сотню тисяч нижчих Тайя для концентрації потрібної нам енергії, а всі інші хай гинуть разом з Та-іною і зрадником Рі-о, який порушив священну посвяту Вищих Сфер…
Умт раптово замовк. В отвір залу вплив слуга Вищих Сфер. Він схилився перед Тайя-Богами і сказав:
— Прибув небесний диск сей Сіта з планети Гро-оча.
— Він один? — занепокоєно запитав Умт.
— Так.
— Хай прямує сюди.
Слуга зник. Умт, відповідаючи на запитливі погляди, заявив:
— Саме Сіт найбільш потрібний нам Тайя.
