Листи до Олександри Аплаксіної - Коцюбинський Михайло

Больше ничего не делаю — и даже не читаю, хотя здесь есть чудная библиотека. Впрочем, собираюсь совершить несколько поездок по своему (?) уезду и по соседнему для разнообразия. Но эти поездки будут непродолжительны — день или два. Вот и вся моя теперешняя жизнь, бедная внешними проявлениями и богатая внутренними переживаниями. Впрочем, это для меня обычное явление, что я больше черпаю изнутри, чем снаружи, что даже при большой бедности и однообразии внешних условий — я все же могу сделать свою жизнь интересной, разнообразной, цветной. Следует сделать только внутренний заем — и все хорошо. Вот только тебя, голубка, недостает мне. У меня даже в груди захватывает при одном представлении—какая бы это была светлая и радостная совместная жизнь.

Беспокоит меня, что ты хандришь. Ты, вероятно, переутомилась. Я очень просил бы тебя, если только это возможно, возьми отпуск несколько раньше, чем ты предполагала, не с 1-го июля, а после 20-х чис. июня. Все таки мы скорее увидимся — да и ты не так измучишься и расстроишься до отпуска. Хорошо, милая? Ответь мне по этому поводу. Куда ты поедешь на лето? Знаешь уже, списалась? Надо нам непременно поправиться за лето, чтобы при встрече было чем похвалиться. Пиши мне, голубка, почаще. Пиши, конечно, о себе. А пока до свидания в следующем письме. Целую тебя, любимая, дорогая, единственная, сердце моего сердца. Целую и целую. Не забывай меня^^^^

Твой

22.V1 9G8. ІКононівка.] ^

Вибачай, моя голубко и, що я не зараз одповів на твій останній лист: три дні я був у дорозі, їздив на ярмарок в Лубенщину, а звідти в Лубні. Ярмарок цей незвичайний, такого я не бачив. Місце — дике, долинка серед високих гір. порослих лісом, в долинці криничка. Тисячі селян з'їздяться сюди тільки для того, щоб цілу ніч не спати. Кожне село стає окремим гуртом і цілу ніч співає. Цілу ніч, до самого сходу сонця, співає долина, співають гори сотнями хорів, горять скрізь вогні і свічки на рогах волів. Щось незвичайне. Як побачусь, розкажу тобі про все. Звідти їздив у г. Лубні.. дуже гарне місце і цілий день катався по річці Сулі, такій гарній, що трудно описати. Верстов 15 проїхав водою, а може і більше. Сьогодня знов їду на один день, а завтра напишу тобі довшого листа, бо сьогодня дуже хапаюся. Коні вже стоять запряжені. Голубочка моя, дорога моя дитино! Я так скучив за тобою, щоб я отдав, щоб хоч на хвилинку притиснути тебе до серця! Ти таку приємність зробила мені, що хочеш мати од мене українські листи. Пишу їх охоче.

Я, моя дитино, почуваю себе добре, здоров, засмалився як циган. Хожу в день не менш як 8 годин, їм дуже багато, нічого не читаю, опріч газет, живу, як трава. Правда, погода тут погана, дощі, нема мого бога — сонця, а все таки своєї програми не міняю. Як то ти там? Чи скоро будеш вільною, чи зможеш провести місяць у Боромиках? Торік ти дуже поправилася там. Гляди ж, щоб і сей рік не гірше було. Я, моє серце, виїду звідси 27-го або 28 до свого знайомого, в село, де перебуду днів 3. Ти пиши мені сюда з таким рахунком, щоб я дістав 28, не пізніше. Не забудь мені написати свою адресу на селі, а також — як ти будеш писати до мене до Чернигова, на яку адресу. Це конче треба нам умовитись тепер, поки я можу дістати од тебе лист. Не забудь же, голубочко. Прости, що пишу на сей раз так коротко. Завтра або позавтру дістанеш од мене знов листа, а зараз їду, подали коні. Цілую тебе міцно, міцно обіймаю свою кохану Шурочку. Ще раз цілую. Пиши про себе. Ну, бувай здорова.

Твій комік.

Коли береш одпуск? Коли поїдеш з дому на село? Чому ти не описала мені розмови з Д[ядичен]ком? Ще цілую. Не забувай мене.

169.

25.VI DOS— [Кононівка.)

Добридень тобі, моя голубко. Вчора дістав твій 4-й, а по твоєму 5-й лист і дуже дякую тобі, серце. Як тгоє здоров'я? Ти мене турбуєш, щось ти дуже часто почала слабувати. Я теж схопив бронхіт (легкий) —весь час така противна погода, холод, дощ, не трудно застудитися. Проте нічого, швидко поправлюся, бо сьогод.чя показалось вже сонце.

Коли то я побачу тебе, своє любе сонечко, од якого мені буде і тепло і радісно? Приїду я до дому 3-го або 4-го і коли ти ще до того часу не виїдеш, то можемо побачитись. Чи тобі можна буде прийти в суботу, п'ятого, в 6 год.? Коли б був дощ, то в понеділок, 7-го; одпуск кінчається мені 7-го.

Турбує мене, як ми будемо переписуватись. Чи встигнеш ти подати мені свою адресу? Бо ти ще сама не знаєш, куди

поїдеш. Чи їздила уже в Боромики? Дуже недобре сталося, що наш одпуск прийшовся не на один місяць. Тепер пропадає у нас ціле літо. Не знаю, як це тобі, а мені буде важко.

Чи тобі не трудно читати українські листи? Може вже перестати?

Зробив перерив, ходив по полю і мені трохи покращало. Не так болить голова після соняшної ванни. Я так люблю сонце, що готов цілий день пектись на ньому, а тут, як на злість, воно все за хмарами, та ще й ворог мій — вітер.

Як приїду до дому, то сяду за роботу, а тут спочиваю. Опріч того, я так буду скучати за тобою, моя дорога, що в роботі може знайду потіху та забуття. Трудно мені помиритися, що се літо ми не будемо бачитись аж два місяці.

От зараз сталося погано: поки я писав листа до тебе, чоловік поїхав на почту (забув зайти) і цей лист піде завтра, значить ти дістанеш його аж у суботу і будеш дивуватися, чого я так довго не пишу. Досадно.

Серце моє кохане, на цей лист я уже не дістану од тебе одповіді, бо в той день, як ти його дістанеш, мене вже тут не буде. Нової адреси подати не можу, бо сам її не знаю. Мій знайомий45 буде проїздити через нашу станцію і по телеграмі я виїду на вокзал, сяду в один поїзд з ним і поїдемо до нього, а там пробуду так недовго, що твій лист не встигне дойти туда. Чи дістала ти попередній лист од 22 чи 21-го. Повинна була б дістати його у вівторок, або в понеділок.

Ну, будь здорова, моє сонечко, щастя моє дороге. Цілую тебе міцно, люблю тебе без краю. Обіймаю і пригортаю ще.

Твій Комік.

170.

30.Vi 90S. [Кононівка.]

Дорога моя дитиночко, пишу тобі звідси останній лист — короткий на сей раз. Скоро побачимось. Сьогодня я виїду звідси, а дома буду 3-го. Коли ми побачимось? Я дуже прохав би тебе — зроби мені велику приємність — подаруй мені п'ятницю вранці. Не ходи в той день на службу, а так в годин 11 ранку будь на тому місці, де ми стрічаємося. Не знаю, чи ти зробиш се для мене, але я прийду в п'ятницю в 11 годині ранку і буду ждати тебе. Нівже я буду ждати і не діждусь? Це ж не така велика жертва з твого боку — пропустити один день служби.

Коли не буде тебе в п'ятницю, то побачимося в суботу в 6 год., або (як буде дощ) — в понеділок у 5 1/о год. Добре? Я писав уже про се тобі, чи дістала? Останній лист дістав од тебе, не турбуйся. А лист з 17, де ти пишеш про Д[яди-ченка] я чомусь дістав тільки 27-го. Де він пролежав — я ніяк не можу додуматись. Чи ти здорова, голубко? Чи перестала боліти голова? Я трохи застудився, кашляю. Тут така погана погода, холод, що не трудно було застудитися. Який я щасливий, що скоро побачимось. Не хочу навіть писати, лучче все розкажу, як побачимось. Цілую тебе міцно, міцно. Люблю тебе, моя квіточко. Цілую ручки.

Твій.

171.

16.V1I 908. [Чернігів.]

Дорогая детка, четвертый день, как тебя не вижу, а кажется, прошла целая вечность. Я все еще живу впечатлениями последних свиданий, все еще чувствую тебя и твои ласки.

А мне не совсем хорошо в последнее время: зубы болят и не дают покоя, особенно по ночам. Сегодня опять иду к врачу. Запух и обезображен.

Как ты, голубка, доехала, как устроилась, довольна ли, не мешает ли тебе публика? Помнишь ли обещание заботиться о себе и поправиться? Я ожидаю от тебя больших успехов, смотри же.

Чтобы как-нибудь забыться и не тосковать, принялся за работу.

Еще не пишу, но привожу в порядок свои каникулярные записи и, как только зубы позволят, сейчас сажусь за стол серьезно46. Так хочется мне, чтобы вещь вышла удачной, что я задолго до начала работы волнуюсь. Вообще — каждая моя работа выстрадана, приносит мне больше огорчения, чем радости и подчас я удивляюсь, зачем пишу? Вот, может быть, ты внесешь новое, радостное чувство в мою работу, мо кет быть, ты скрасишь не только мою жизнь, но и творчество. Когда б скорее!

Сейчас у меня кипит служебная работа — и это хорошо: беспокойно и многолюдно, забываешь боль. Я все пишу о себе да о себе, а, между тем, все думаю о тебе, мое сердце; хочется мне знать все мелочи твоей жизни, как себя чувствуешь, что делаешь. Пиши мне обо всем, что касается тебя.

Всякая мелочь для меня ценна и интересна — и я всему завидую ,что тебя окружает.

Пиши мне на бюро (адрес знаешь). Пиши так: текущая статистика, г-ну статистику, заведывающему отделом текущ. статистики, фамилию, конечно, не нужно. Измени только почерк и, если это возможно, употребляй конверты попроще, не очень изящные. По такому адресу можешь писать до тех пор, пока я не изменю его. Я постараюсь писать почаще. А ты не забывай меня, пиши и люби. Когда получишь это письмо — поцелуй меня мысленно, это доставит мне большое удовольствие.

Не сердись, что пишу карандашом и спешно. Сегодня нахожусь в очень неудобном положении. Здесь так тесно, что сидят сейчас возле меня и надо скрываться, чтобы не заметили, о чем пишу. Голубка моя, дорогая моя. сердце мое милое, люблю и целую и обнимаю тебя сердечно. Не забывай меня.

Твой.

172.

19.VII 908. [Чернігів.]

Добрый день тебе, сердце мое. Получила ли ты мое письмо? Жизнь течет так однообразно, так, в сущности, бедно в смысле эффектной обстановки, что нечего рассказывать. Я больше живу внутренним миром, сложным и тонким, не поддающимся часто изображению такими грубыми средствами, как слово, — и в этом моя драма, как белетриста. Вечные конфликты между внутренним богатством и внешним убожеством. Мне кажется, что когда мы будем вместе, мы скорее сумеем приобщить друг друга к нашему внутреннему, глубоко скрытому миру. И тогда мы будем богаче оба.

Жду с нетерпением весточки от тебя. Как ты устроилась, лучше ли, хуже ли, чем в прошлом году? Здорова ли, весела ли моя голубка, купается, не скучает, читает? Все это итересует меня очень и за всякое словечко буду благодарен и поцелую его.

Я, моя деточка, здоров. Лечу зубы, купаюсь, гуляю.