Літературно-критичні виступи. Спогади. Автобіографія - Черемшина Марко

Скінчивши сільську школу в Кобаках, я пастушив до тринадцятого року. Учитель мій д. Еміліян Казиєвич повидів у мене охоту до книжок і раїв дьидеві, аби дали мене до гімназії. Дьидя пристав на те і тим радше, що у нас не було маєтку, а були ще дрібніші діти: брат Василь і сестра Єлена.

Дід помер, а я опинився в гімназії у Коломиї. Незаможність моєї старині приневолювала мене вже від першої класи заробляти на себе лекціями. В 1896 р. скінчив я гімназію і пішов на власну руку до Відня студіювати права на університеті, де й до сьогодні пробуваю.

З гімназії виніс я хіба обмерзіння до галицького шкільного систему. Все з нетерпеливістю арештанта дожидав я, бувало, яких-небудь ферій, щоб вирватись між народ у гори, де звичайно брали мене батьки за інструктора до своїх синів. Згадаю, однак, що за вказівкою професора д-р. Михайла Пачовського пізнав я основно українське письменство і усну словесність, а за радою проф. Петра Христофора познайомився з німецькою літературою. Найбільше враження робили на мене тоді Шекспірові твори.

Гімназистою віршував я чимало, та що ті віршовання не мали ніякої стійності, я їх кинув у піч. Лишилась ще з тих часів драма п[ід] з[аголовком] «Несамовиті», котру я написав був на феріях, по укінченню шостої гімн[азійної] класи, і вислав на тодішній конкурс виділу краєвого у Львові.

Перший відгукнувся до мене теплим дорадчим словом д. Осип Маковей, що помістив був у «Буковині» в 96-х роках моє перше оповідання з гуцульського життя «Керманич». Відтак печатались в тій самій «Буковині» мої переводи та й «Листки», на котрі д. Маковей в «Літ[ературно)-наук[овому] віснику» накинувся з іронічною усмішкою.

«Дзвінок» (львівський) містив теж мої короткі оповідання і малюнки, а в колишній львівській «Зорі» я трібував себе під псевдонімом Василя Заренка. Писав я теж і до «Громадського голосу», а його ж редактор д. М. Павлик дуже гаряче до мене обізвався. Та й тільки!

Марко Черемшина

взглядно Іван Семанюк

Відня, дня 4/1 1901 н. ст.»

Подається за чистовим автографом.

ЙОРДАН

Вперше надруковано у станіславському журналі «Пролом», 1919, № 1, с. 15-17.

В ІЛ, ф. XII, зберігається чорновий автограф оповідання (№ 114, 4 арк. великого формату, списані хімічним олівцем) під назвою «Бабин Йордан» і два примірники машинописної копії (№ 15) - 4 арк. великого формату, без дати, з правками автора.

Подається за першодруком.

КОЛЯДНИКАМ НАУКИ

Вперше надруковано у програмі студентського вечора «Vivat academia!», Берлін, 13 січня 1922, українською (с. 31-32) і німецькою (с. 5-6) мовами (переклад Густава Шпехта).

До Марка Черемшини звернулася з листом від 19 грудня 1921 р. «Спілка студентів-українців в Німеччині» з проханням надіслати якийсь ще не друкований твір для альманаха, який заплановано було видати для допомоги студентам-українцям.

В архіві письменника (ІЛ, ф. XII, № 125) зберігається чорновий автограф 1 арк. великого формату, списаний з обох боків олівцем і 1-ий примірник непідписаної машинописної копії. Тексти автографа і машинописної копії збігаються.

Подається за автографом.

_____________

Книга оцифрована в рамках проекту

«СУСПІЛЬНЕ ОЦИФРУВАННЯ»

Вичитування тексту: Оксана Боров’як

Черемшина Марко

ЛІТЕРАТУРНО-КРИТИЧНІ ВИСТУПИ. СПОГАДИ. АВТОБІОГРАФІЯ

265

Друкований текст для вичитування взято з:

Марко Черемшина. Новели. Присвяти Василеві Стефанику. Ранні твори. Переклади. Літературно-критичні виступи. Спогади. Автобіографія. Листи

Київ, «Наукова думка», 1987.

Серія «Бібліотека української літератури»

Відмінна якість:

електронний текст книги повністю відповідає друкованому оригіналу!

Книга оцифрована в рамках проекту

«СУСПІЛЬНЕ ОЦИФРУВАННЯ»

Вичитування тексту: Оксана Боров’як

© Форматування і оформлення тексту: OpenBook, 2021

© Електронна бібліотека класики української та світової літератури «Відкрита книга»

2021

1 - Будзиновський Вячеслав (1868-1935) - український письменник і культурно-громадський діяч демократичного напряму.

2 - Коли б не звісно нам, що фабула основується на факті, то, може і догадувались би, що вона запозичена з роману Достоєвського під заг[оловком] «Браття Карамазови».- В[асиль] З[аренко].

Достоєвський Федір Михайлович (1821-1881) - великий російський письменник. Згаданий у рецензії роман «Брати Карамазови» написано у 1879-1880 рр.

3 - Сошенко Іван Максимович (1807-1876) - український художник, педагог, друг Т. Г. Шевченка.

4 - Гребінка Євген Павлович (1812-1848) - український і російський письменник, брав участь в організації викупу Т. Г. Шевченка з кріпацтва.

5 - Жуковський Василь Андрійович (1783-1852) - російський поет, один з основоположників російського романтизму. Брав безпосередню участь в організації викупу Т. Г. Шевченка з кріпацтва.

6 - Академія мистецтв у Петербурзі. На клопотання К. Брюллова Шевченко був зарахований до Академії мистецтв стороннім учнем 21 травня 1838 р.

7 - Брюллов Карл Павлович (1799-1852) - російський художник, професор Петербурзької Академії мистецтв. Брав діяльну участь у викупі Т. Шевченка з кріпацтва.

8 - Мартос Петро Іванович (1811-?) - поміщик, відставний штабс-ротмістр. Його коштом видано «Кобзар» Т. Шевченка 1840 р.

9 - Рєпнін - Волконський Микола Григорович (1778-1845) - російський державний діяч, князь, поміщик з містечка Яготина. У 1816-1834 рр. був